Воскресіння Ісуса Христа — радісне свято, що нагадує про звершення великої перемоги над гріхом. Йому передує насичений тиждень, який для сучасників Ісуса був низкою непередбачуваних подій: від тріумфального в'їзду до Єрусалиму із передчуттям перемоги до схоплення Христа, суду над ним, розп’яття і Воскресіння. Велика перемога, яка за формою відрізнялася від очікувань юдеїв, була наслідком великої любові, втіленої в самопожертві Божого Сина.
Ідея жертви пронизує всю Біблію. У Старому Завіті ми багаторазово читаємо про принесення тварин в жертву, а також чіткі розпорядження про різновиди та суть різних жертв. У цьому виявляються духовні закони і самі принципи буття — за більшістю великих перемог стоїть більша чи менше жертва.
Біблія містить надзвичайно багато символів та прообразів жертви й Воскресіння Ісуса Христа. Це стосується безпосередньо Пасхи, яка мала б стати дороговказом для євреїв в розумінні місії Христа на землі. Безвадне ягня, яке певний час жило поруч із людьми, стало жертвою на захист і викуплення під час вигублення первістків у Єгипті. Цей символ настільки буквальний, що навіть така деталь як незламані кістки проявилася в історії розп'яття Ісуса Христа, котрому римські воїни не зламали голінки.
Ще одним символічним прообразом є історія Йосипа. Відкинених своїми братами, несправедливо звинувачений і засуджений, він був піднесений до другої особи в державі, врятував народи від голоду, однак його різні не відразу пізнали свого брата. Так само й Ісуса більшість із його рідних по плоті не впізнали йвідкинули, однак він був піднесений у царстві Отця як Спаситель і євреїв, і язичників.
"Йосип відкриває себе своїм братам", гравюра Густава Доре
Місія Ісуса Христа на Землі була не такою, як очікували юдеї. У смиренні була явлена сила, а через смерть і Воскресіння — перемога. Історія Страсного тижня стала втіленням унікального і далекоглядного Божого задуму, надзвичайного та неочевидного для людей. Ця жертва і перемога над гріхом — свідчення вічної абсолютної любові, хоча для звичайної людини події Страсної п’ятниці могли здаватися просто несправедливою стратою «чергового пророка».
Бог діє не так, як людина і Його сценарій далекоглядніший, ніж плани наймудрішого стратега. Розуміючи це, Павло пише знамениті слова в посланні До римлян: «О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!»
Господь не завжди швидко відповідає на молитву і не завжди ця відповідь є саме тим, що ми очікуємо і уявляємо. Дуже хибно було б сприймати Бога як казкового джина, який лише виконує бажання, загадані його послідовниками. Однак таке трактування Творця нерідко зустрічається серед людей, які щось чули про Бога, але не готові пізнати Його повністю чи тим паче присвятити своє життя служінню.
У Біблії багаторазово говориться про страждання, випробування і часи муки. Християни також можуть страждати, хворіти і помирати. Якщо страждання і смерть переніс Син Божий, то хіба є гарантія що наше життя буде легкою прогулянкою? Ба більше, Ісус попереджав про гоніння і страждання, які доведеться перенести Його послідовникам, тому й попереджав: «Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?» Це те, що складно вмістити атеїстам, гуманістам чи язичникам, які земне благо сприймають за повноту існування, а його відсутність за катастрофу.
Остання молитва християнських мучеників, художник Жан-Леон Жером (1883)
Але Христос застерігає від смутку чи відчаю через це: «Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами» (Вiд Матвiя 5:10-12).
Про страждання і терпіння праведних писав і Павло в листі до Тимофія: «Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані. А люди лихі та дурисвіти матимуть успіх у злому, зводячи й зведені бувши» (2-е Тимофiю 3:12-13). Павлу довелося відчути це на власному досвіді: його ув’язнювали, побивали камінням, переслідували, насміхалися, чинили наклеп. Божий служитель, який поклав своє життя на донесення Євангелії численним народам, не уникнув цього та й інші учні Христа (окрім Івана) зазнали насильницької смерті.
Ці та інші приклади зі Святого Писання підтверджують ідею, що особистий добробут, безпека чи здоров'я не є прямим свідченням праведності людини. Благочестиві й богобійні також страждають, переживають лихо і зазнають утисків через свою віру більше, ніж ті, кого ця віра не стосується. Проте це зовсім не означає, що відкидати Христа вигідніше чи зручніше. Свято Пасхи розкриває добру євангельську звістку про остаточне спасіння та дає надію кожному віруючому не залежно від обставин.
Цією надією є Воскресіння Христа. Той факт що Ісус живий є значно глибшим і більшим, ніж просто повернення Того, кого несправедливо стратили. Воскресіння стосується буквально кожної людини на планеті, адже віра у викупительну жертву Христа — це єдиний шлях до спасіння для кожного. Ісус Воскрес, тому ми маємо надію, що кожен християнин матиме в підсумку свій особистий і глобальний «хеппі-енд». Саме Воскресіння є підставою для надії, воно є обставиною, яку неможливо виключити чи замінити.
«Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах, тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись! Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей! Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних. Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть» (1-е до коринтян 15:17-22).
Факт Воскресіння Ісуса Христа — це підстава надії для кожного християнина, який переживає прості чи складні часи, адже остаточно перемога вже відбулася. Щорічне святкування Пасхи — нагадування про очікування перемоги після подій, які здаються поразкою. Учні Ісуса Христа після Його розп'яття були збентежені та розчаровані, немов ті вівці із пророцтва, що втратили свого пастора. Навіть чувши про Воскресіння, вони все ще не мали віри, все ще закарбували у своєму серці Ісуса розп'ятого, якого бачили у гробі. Пізніше Він неодноразово являвся учням живим і вони повірили тапобачили Божу правду по-новому.
Радісна звістка залишається актуальною у будь-який час і для всіх народів. Коли ми переживаємо болючі моменти, періоди великих і затяжних страждань, то в кожен момент проходження такої «долини» наші очі все ще повернуті до Воскресіння і надії, яку дає Христос.
Україна переживає дуже довгу, складну і криваву війну, яка забрала життя багатьох-багатьох синів і доньок нашого народу. Це надзвичайно тяжкі обставини, в яких не кожен збереже надію, а тим паче любов. За ці 10 років народ змінився і церква змінилася також. Дуже багато християн подивилися по-новому на жертовність, любов, милосердя і сміливість. Часи випробувань, гонінь і трагедій цілих громад стали сьогоденням у ХХІ столітті, а не лише в історіях стійких християн старшого покоління. Все повернулося і доводиться протистояти тому самому ворогу, який руйнував храми, ув’язнював і вбивав вірян та намагався взяти під контроль церкву.
2024 рік розпочався без великого оптимізму та беззаперечної віри в людські сили. Проте християни продовжують молитися, віри, служити і захищати, виявляючи на ділі вічну надію, яку не забере жодна армія чи диктатор. Наша надія у Воскресіння Христа, яке святкуємо сьогодні і яке є виявом безмежної Божої любові. Саме тому, попри обставини, послідовники Ісуса покликані бути сіллю і світлом для свого народу, бути в авангарді правди і з честю та гідністю проходити непрості часи в очікуванні Божої відповіді на наші молитви.
