24 березня в день Торжества Православ’я запорізький Митрополит УПЦ Московського патріархату Лука оголосив анафему християнам, які використовують відмінний календар. Під час богослужіння у Свято-Покровському соборі він виголосив критичну проповідь щодо християн і зокрема православних, які не входять в єдність з УПЦ МП:
«Тим, хто вносить нововведення в календар, що вводяться диявольським впливом, тим, хто не дотримується звичаїв Святої Церкви і вказівок семи святих Вселенських Соборів, які належно установили нам слідувати у справах Святої Пасхи і місяцеліку, тим, хто бажає слідувати іншим, тим, хто протистоїть святим визначенням і прагне їх змінити і ослабити, піднімаючи богохульство на Святого Духа, тим, хто добровільно бере на себе прокляття, незалежно від їхнього статусу, хай це будуть навіть ангели з неба, анафема. Всім злочинним зібранням, тим, хто впав у безбожне заняття та розкол в Церкві Православній, тим, хто богохульствує проти Матері-Церкви і прагне її руйнування, і всім їхнім послідовникам, анафема».
Митрополит Лука завчасно заявив, що не ототожнює анафему з прокляттям, але визначає її як «попередження про небезпеку, яка чатує на душу людини, яка піддалася розколу, спокусі та спокусам диявольським». Риторика православного ієрарха наводить на думку, що він служить на окупованих територіях, але це зовсім не так. Він служить у прифронтовому Запоріжжі, однак воєнна реальність зовсім не посприяла пошуку єдності та співпраці, натомість духівництво УПЦ МП продовжує ототожнювати інших християн із «безбожництвом».
Більшість християнських церков в Україні мають календарну єдність щодо святкування Різдва, однак з Пасхою все інакше. Новоюліанський календар, який використовує ПЦУ, має відмінність від Григоріанського у даті святкування Воскресіння Христа, хоча продовжується дискусія про повну календарну єдність з християнами всього світу.
Кожна конфесія і кожна церква має свої традиції, певні доктринальні розбіжності і різне ставлення до сакральності дат. Однак загалом християни сходяться на тому, що віра в Христа і любов до ближнього визначає і об’єднує вірян. Сьогодні весь український народ потребує єднання і порозуміння заради спільної роботи і служіння і навіть пізні дати свят не повинні сіяти ненависть і приниження серед послідовників Христа.
В сучасному контексті участі Церкви в «плачі з плачущими» та гострої потреби духовної розради анафема і ненависть до інших християн через календарні питання виглядає як безвідповідальність. У прифронтових містах християни різних конфесій приймають біженців, роздають гуманітарну допомогу і найголовніше — показують Христа через любов і милосердя. Саме це об’єднує, створює мости між вірянами і наочно демонструє слова Ісуса: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Iвана 13:35).
