Звинувачення Ізраїлю і погрози релігійними війнами: що сказав Ердоган до 100-ліття Турецької республіки?

Протягом всього періоду військового загострення на Близькому Сході Реджеп Ердоган виступав із критикою Ізраїля. Він не лише підтримав Палестину, але й став на захист терористів ХАМАС. Минулого тижня він заперечив визнання організації терористичною та назвав бойовиків «групою визволителів, які захищають свою землю».

На мітингу у Стамбулі 28 жовтня Ердоган погрожував Ізраїлю та відзначився антисемітськими заявами: «Усім відомо, що Ізраїль є пішаком у регіоні, який буде принесений у жертву, коли настане день. Захід любить правити, не бруднивши руки, іноді за гроші, а іноді, щоб приховати свої злочини. Ми їх добре знаємо. Ізраїль, ти військовий злочинець!»

Промова президента Туреччини була сповнена виправдовування терористів, ненависті до Ізраїлю та погрозами релігійними війнами. «Захід! Я до тебе звертаюся! Хочете війни між хрестом і півмісяцем?»— таке недвозначне послання Заходу контрастує із принципами заснування 100-літньої світської республіки.

Турецьке суспільство шанує Ататюрка за те, що він вигнав війська загарбників і побудував нову державу на руїнах Османської імперії після Першої світової війни. Ердоган — не Ататюрк, проте використовує пам’ять про засновника республіки задля проштовхування своїх імперських амбіцій. «Як команда, яка втілила мрії Газі Мустафи Кемаля Ататюрка, ми увійшли в друге століття нашої республіки, яке стане «Століттям Туреччини!».

У святковій промові 29 жовтня Ердоган виступав із не менш імперіалістичними намірами. Він дав зрозуміти всім, що Туреччина має амбіції далеко за межами її кордонів: «Від Балкан до Кавказу, від Карабаху до Африки, від Туркестану до Палестини, скрізь, де є пригноблені, потерпілі та нужденні люди, саме Туреччина поспішає їм на допомогу, бере їх за руку, підіймає та розв’язує їхні проблеми».

Протягом останніх років провладна Партія справедливості та розвитку (AKP) дедалі частіше виявляє своє ісламістське коріння та штовхає турецьке суспільство до ностальгії за османськими часами. Звичайно, агресивність та імперська риторика Ердогана — це також про пошук лояльності мусульманського електорату, бо останні президентські вибори показали, що позиції Ердогана не такі сильні, як раніше.

Раніше ми писали про посилення тиску на християн у Туреччині, як влада послідовно бореться з місіонерами і самою ідеєю можливості навернення турків. Проісламістська стратегія криється у перешкоджанні і прямому тиску на місіонерів (найперше іноземних), які євангелізують турків. Це відбувається через обмеження для в’їзду, екстрадиції та навіть тиск з боку поліції.