7 липня 1572 року помер великий князь литовський і король Речі Посполитої Сигізмунд II Август, при правлінні якого країна пережила найвищий підйом Реформації.
Його близьким знайомим був Микола Радзивілл Чорний, лідер реформаторського руху у ВКЛ, з яким вони разом виховувалися при королівському дворі, а пізніше стали родичами, коли великий князь одружився з двоюрідною сестрою Чорного Барбарою Радзивілл.
Сигізмунд Август розглядався канцлером Радзівіллом і женевським реформатором Жаном Кальвіном як монарх, який може зробити Велике Князівство і Корону Польську країнами Реформації. Тому, перший присвятив йому видання Брестської Біблії, а другий – один зі своїх коментарів до книг Нового Заповіту.
Хоча цей розрахунок не виправдався, все ж за життя Сигізмунда II Августа ідеї Реформації мали дуже сприятливий час для розширення. При ньому євангельські християни були зрівняні в правах з іншими християнськими конфесіями і становили більшість у сенаті, маючи можливість проводити реформи, які базувалися на Слові Божому.
На жаль, смерть великого князя і обрання в подальшому монархів, які симпатизували єзуїтам і котррефармації, вплинуло на згортання реформаційного руху і релігійної терпимості, що стали причиною занепаду країни в наступні століття.
