24 березня 1948 року помер відомий філософ українського походження Микола Бердяєв. Він був у той час одним з небагатьох, хто, познайомившись з марксизмом і зрозумівши його вади, зумів від захвату ним перейти до об’єктивної критики цієї матеріалістичної ідеології.
У розчаруванні після першої російської революції (1905-1907) Бердяєв написав: «Я дуже болісно пережив революцію 1905 року. Я почував у ній корінну неправду, кривду її духовної основи, і мене жахнуло моральне виродження в її кінці». Йому ж належать слова: «Революційна утопія здавалась мені підміною духовного життя. Вони підміняють втраченого Бога…».
Бердяєв був одним з небагатьох російськомовних мислителів, хто не відкидав Бога, але намагався розглядати питання долі Росії з провіденційної точки зору. Він одним з перших почав називати комунізм релігією, що сьогодні набуває все більшої ваги. Сьогодні з плином часу помітно, що комунізм, як «атеїстична» псевдо-релігія, прагнув боротися з Богом, а замість нього пропонував поклоніння ідолам (вождям, партії), замість Біблії пропонував роботи Маркса і Леніна, замість воскреслого Христа похованого в мавзолеї Леніна, замінював християнські обряди на свої власні нечестиві (хрещення на комуністичні звіздини, шлюб перед Богом з вінчанням у церкві на реєстрацію в РАЦС перед службовцем цього культу, спів християнських гімнів на комуністичні оди вождям і робітникам і т.д.).
За своє життя Микола Бердяєв написав близько 40 книг, які допомагають осмислити феномен Росії і повстання у ній комунізму. На початку правління більшовиків Микола намагався знайти себе в умовах нової влади – організував і очолив Вільну академію духовної культури взимку 1918-1919 рр., був обраний професором Московського університету, але саме в цей час він потрапляє під увагу чекістів. Перший арешт стався в 1920 році. Бердяєва особисто допитував Фелікс Дзержинський, творець радянської карально-репресивної системи, який був вражений розмовою з філософом і визнав його «невинним».
Однак в 1922 році відбувся другий арешт і висилка Бердяєва за межі країни. Решту свого життя він провів в еміграції, що врятувало йому життя, але він дуже сумував за батьківщиною. У Берліні він став одним з організаторів Релігійно-філософської академії і Російського студентського християнського руху, був засновником і редактором релігійно-філософського журналу «Шлях». За рік до смерті він був обраний почесним доктором богослів’я Кембриджського університету.
На заході його вважали одним з ідеологів «антикомунізму», а на батьківщині його ідеї стануть широко розповсюджуватися тільки під час певної демократизації життя наприкінці 1980-х. Не з усіма думками цього мислителя можна погодитися, але його роботи сприяли поверненню від марксизму до Бога.
Широко ідеї Миколи Бердяєва були використані сучасним режисером Юрієм Хащеватським у фільмі «Боги серпа и молота» (рос.), де також осмислюється сутність комунізму, його шлях і наслідки. Фільм можна переглянути тут – https://www.youtube.com/watch?v=H7c_gM6XAvs
