Цього дня 30 років тому покінчив життя самогубством один із засновників ліворадикальної Міжнародної молодіжної партії (Yippies) Еббі Гоффман.
Він був культовою фігурою 1960-х, знаковим представником контркультури та руху хіпі. Це й не дивно, бо навчався у батьків неомарксизму Герберта Маркузе та Абрахама Маслоу, лекції яких користувалися неабиякою популярністю серед молоді. Саме тоді Еббі стає хіпі та організовує подібних собі в політичний рух, який поєднав найбільш радикальні неомарксистські елементи.
Еббі Гоффман – автор хіпі-бестселлера «Вкради цю книгу», промовиста назва якої повністю відображає її зміст та головний посил. Так, він замахнувся на фундаментальні західні цінності, побудовані на християнській вірі та раціоналізмі. У західній культурі крадіжка завжди вважалася мерзенним злочином, дією, яка не має виправдання чи, тим більше, не може бути схвалена суспільством.
Сама книга є збірником порад «новому поколінню», як зробити крадіжку стилем життя: як красти в супермаркетах, ресторанах, на робочому місці, як обраховувати продавців, безкоштовно користуватися товарами та послугами з метою підриву економічних засад капіталізму. Для своєї «боротьби» автор закликає максимально використовувати партизанське радіо, графіті, поширювати листівки та газети, щоб охопити пропагандою всю молодь, ціле покоління. У книзі наводяться і відверто екстремістські поради: як обходити та переступати закон, як створювати саморобну зброю та спецзасоби для вуличних боїв з правоохоронцями.
Найбільш радикальна ідея Гоффмана полягала в безкоштовному користуванні благами цивілізації для всіх. Але це мало бути не просто скасування власності, якого домагалися комуністи. Мова йшла про буквальний грабунок і відкриту пропаганду життя за рахунок інших.
«Вкради цю книгу» є вінцем контркультурного спротиву здоровому глузду, законності та моралі. Автор намагався перевернути поняття добра та зла, представляючи найкращі здобутки людства як тоталітарні і тиранічні. Він називає США (без перебільшення одну з найдемократичніших держав світу) Амеррейхом, порівнюючи демократичну державу з нацистським Третім Рейхом.
Своє творіння Гоффман характеризував так: «Вкради цю книгу!» – свого роду інструкція по виживанню в тюрмі, якою по суті є Амеррейх. Вона наставляє, як з цієї в’язниці втекти. Вона показує, як і куди закласти динаміт, щоб рвонути стіни». Автор не приховував свого бажання руйнувати засади Західного світу, знищувати мораль, совість і будь-які норми, які свого часу дозволили цій цивілізації піднятися. Він вважав пуританську капіталістичну систему своїм ворогом і окупантом життя «вільних людей», постійно протиставляв молоде покоління його батькам, вимагаючи революційних змін: «Ми – покоління сьогодення», іншими словами, кращий світ – тут і зараз, негайно! При цьому все, що пов’язано зі світом батьків, не годиться нікуди».
Останні роки Еббі були його розчаруванням в недостатньо революційній молоді та неоконсервативному культурному повороті 1980-х. Його психічні розлади, песимізм до майбутнього та зловживання психотропними речовинами призвели до передозування фенобарбіталом та передчасної смерті, яку кваліфікували як самогубство.
Такі персоналії, як Еббі Гоффман, є наглядним прикладом справжнього обличчя лівих: втіленням жадібності, заздрості та наркотичної залежності. Його літературна діяльність викрила найгірші вади молодих людей, одурманених ідеєю рівності результатів, а не рівності можливостей.
