Якою буде зовнішня політика Німеччини? Феміністичною!

4 січня 2022 р. \ оновлено 22 лютого 2024 р.
Зображення: Michael Kappeler.

З приходом до влади лівої коаліції в Німеччині міністром закордонних справ стала представниця «зелених» Анналена Бербок. Згідно з коаліційною угодою нового уряду, вона хоче проводити «феміністську зовнішню політику», що виглядає, як мінімум, дивно з огляду на російську агресію та актуальні проблеми Європи.

За даними Deutsche Welle, вона взяла за взірець досвід Нідерландів, Канади та Швеції, які вже використовують цей підхід багато років. Шведська колега Анналени Бербок соціал-демократка Марго Вальстром ще в 2014-му закликала до рівних прав для жінок у всьому світі. Вона вимагала, щоб жінки були однаково представлені в політиці, бізнесі та суспільстві, а також мали доступ до однакових ресурсів.

Держави з феміністичною політикою захищають рівність результатів, а не можливостей. Вони трактують рівність через показники представленості, вираховують відсотки розподілу меншин та «пригнічених груп» і свято вірять у взаємозамінність чоловіків і жінок. Це бачимо і в перших діях новопризначеного міністра. Пані Бербок вже замінила частину чоловіків жінками та схвалила виділення коштів для феміністичних проектів за кордоном.

Німецькій уряд запропонував змінити «бренд зовнішньої політики». На думку феміністичних чиновників, безпекові моделі формуються переважно чоловіками і занадто часто покладаються на силу. Держави озброюються, щоб вжити превентивних дій проти агресорів і терористів і це не схвалюють нові феміністичні лідери держави.

На думку міністра закордонних справ, причиною цього є те, що суспільство сприяє агресивній поведінці хлопців, а дівчаток виховує пасивнішими. Ці «патріархальні структури», вважає Бербок, сприяють тому, що більшість терористів є чоловіками. В контексті рівної представленості це викликає чимало запитань. Рівність результатів має поширюватися і на терористичні організації (50/50 чоловіків і жінок)? А коли маніпуляція з токсичною маскулінністю була б правдою, і «патріархальне» виховання дійсно чинило вплив на рівень насильства, то чи означає це, що жінки не здатні виконувати традиційно чоловічі силові ролі?

Ці та інші протиріччя феміністичної зовнішньої політики не викликали стільки тривоги, коли б не статус Німеччини як неформального лідера ЄС. Німецькі «зелені» обіцяли не допустити запуску «Північного полоау-2», проте наразі це питання вже закрите і їх новим стратегічним завданням оголошується феміністична зовнішня політика. Опозиція до проявів сили (а найперше перешкоджання для України із закупівлею зброї), стратегічне планування протидії антифеміністичним і анти-ЛГБТ рухам — ось актуальні пріоритети сучасної Німеччини.

Що це означає для України? Різні гендерні ініціативи отримуватимуть фінансування ще від одного посольства, а загальна європейська політика буде ще більше орієнтована на «гендерно чутливі» теми. Зброї ми не отримаємо, як і належної підтримки ЄС в протистоянні Кремлю, адже останній Росія розуміє силу, яка для Берліна тепер не в пріоритеті.

https://www.spiegel.de/politik/deutschland/feministische-aussenpolitik-was-steckt-hinter-den-plaenen-von-annalena-baerbock-a-f359dedd-7b5b-465c-a087-d08ccb0c5e1b

https://www.zeit.de/politik/ausland/2021-12/kristina-lunz-feminismus-aussenpolitik-weltpolitik-interview?utm_referrer=https%3A%2F%2Fwww.google.com%2F