Як церква із Слов’янська пережила обстріли та продовжує гуманітарне служіння

15 вересня 2023 р. \ оновлено 22 лютого 2024 р.

Християни, які волонтерять і допомагають людям в біді, — не поодинокі історії, а ознака системних служінь різноманітних церков. Дуже багато християн несуть регулярне служіння воїнам, біженцям, мешканцям прифронтових міст. Прикладом системного і багаторічного служіння постраждалим від війни є «Церква переможців» зі Слов’янська, яка взялася допомагати біженцям ще з 2014 року.

Диякон церкви Марк Цукуров розповів для Укрінформу про перші місяці повномасштабного вторгнення: «За день в нашому хостелі на третьому поверсі ми приймали до 60 біженців зі Щастя, Рубіжного, Сєверодонецька, Лисичанська, Сватового, інших населених пунктів. Годували, давали можливість відпочити, привести себе до ладу, а зранку евакуаційними автобусами вони їхали вже далі, у більш безпечні місця». Досить невелика церква за перший місяць повномасштабного вторгнення змогла прийняти понад 2,5 тисячі біженців із територій активних бойових дій.

Життя протестантської церкви, у прифронтовому місті дуже відрізняється від церков із відносно спокійних територій. 30 червня 2022 року біля церкви впала ворожа ракета, внаслідок чого було пошкоджено фасад дому молитви. Через кілька днів у будинок молитви влучив снаряд. Від триповерхової будівлі залишився тільки перший поверх. Вересневий наступ ЗСУ на Харківщині сприяв витісненню ворога і рух фронту, що значно зменшило кількість обстрілів Слов’янська.

Покращення безпекової ситуації в місті дало можливість розширити гуманітарне служіння і церква охопила допомогою не лише Слов’янськ, а й Святогірськ, Лиман, Богородичне, Долину та інші населені пункти. У співпраці з Samaritan’s Purse християни роздавали людям їжу та питну воду найнеобхідніші ресурси. Також на базі церкви встановлено станцію очищення води.

Для християн цієї церкви волонтерство і поширення гуманітарної допомоги зараз в пріоритеті, адже це буквально про фізичне виживання людей у прифронтових містах. Але члени церкви допомагають також і нашим захисникам гуманітарною допомогою, а також через капеланську місію на фронті. «Церква займає чітку проукраїнську позицію, ми завжди про це говоримо. І доводимо справами. Вважаємо своїм обов’язком під час війни допомагати і цивільним, і військовим, які нас захищають», — заявив диякон в інтерв’ю для Укрінформу.

Служіння «Церкви переможців» — приклад, як помісна церква одного міста стала відповіддю на базові потреби людей. Це лише одна історія з одного прифронтового міста, але чи не в кожному місті церкви долучилися до гуманітарного та душеопікунського служіння і несуть його донині.

Теми: