Сьогодні, 2 травня, Верховна Рада прийняла постанову «Про визначення існуючого в російській федерації політичного режиму як рашизму та засудження його ідеологічних засад і суспільних практик як тоталітарних та людоненависницьких». Через цей документ депутати ставлять три важливі завдання:
- Офіційно і чітко визначити, чим є за своєю суттю ідеологія рашизму.
- Розпочати на державному рівні боротьбу з проявами даної рашизму (йдеться буквально про заборону даної ідеології).
- Через постанову донести про загрозу рашизму до міжнародної спільноти.
У пояснювальній записці до постанови міститься визначення ідеї рашизму, яке витікає із сучасної практики російських злочинів та цілей людиноненависницького режиму. Зокрема рашизм включає «самозвеличування росії та росіян за рахунок насильницького пригнічення, заперечення права на самовизначення, або взагалі – права на існування інших народів…».
Також до характеристик рашизму автори постанови відносять переслідування громадян за прояви інакодумства, зовнішню експансію, антидемократизм, мілітаризм, ігнорування загальновизнаних кордонів, а також покладення в основу державності ідей російського націоналізму (при цьому, сама рф зазнає тотальної ісламізації та заміщення населення представниками Середньої Азії).
Якщо проаналізувати документ, то можна помітити, що риторика, представлена в пояснювальній записці, направлена саме на міжнародну спільноту, а не самих українців. «Заява покликана спонукати засудженню чинного політичного режиму російської федерації міжнародним співтовариством», — йдеться в поясненні до постанови. Вочевидь, народні обранці прагнуть домогтися засудження рашизму як людиноненависницької ідеології і на рівні міжнародних інституцій, але втілити це буде непросто.
У пояснювальній записці наводиться певна тотожність між фашизмом та рашизмом, а другий представлений як різновид першого. З одного боку, російському режиму дійсно характерний мілітаризм, агресія щодо інших народів, контроль диктатора за великим бізнесом і терор. Однак сам факт посилання на досвід минулого та представлення фашизму/нацизму як мірила глобального зла є недостатнім. Людиноненависницька ідеологія повинна одержувати належну оцінку не залежно від того, на скільки відсотків вона подібна до режимів минулого століття.
Разом з цим держави Західної Європи все ще не сприймають рашизм чи навіть більшовизм як загрозу на рівні з нацизмом, а в багатьох державах досі стоять пам’ятники комуністичним діячам. Причина цього в російській пропаганді, небажанні дослідити та визнати трагедії народів колишнього соціалістичного блоку, а також в образі СРСР/росії як потужного противника нацизму.
Сьогодні український парламент через постанову робить перший крок до широкого засудження рашистської ідеології. Вочевидь ми знайдемо підтримку в наших традиційних союзників (Польща, Литва, Латвія, Естонія), однак попереду ще дуже багато роз’яснювальної роботи та розкриття для інших держав суті російського шовінізму (рашизму), який охоплює багато століть, а не лише період перебування при владі володимира путіна.
