logo

Важко захищати релігійну свободу, якщо релігія не сприймається як позитивне явище

2 серпня 2022 р. \ оновлено 22 лютого

Суддя американського Верховного суду Семюель Аліто виступив на Саміті релігійної свободи в Римі та відкрито говорив про глибоку кризу, в якій перебуває свобода віросповідання у ХХІ столітті. Щороку збільшується кількість християн, які зазнають переслідувань. Це вже третій захід за останні два місяці, де підіймається питання релігійної свободи (попередні відбулися у Вашингтоні та Лондоні).

Аліто є практикуючим католиком і відомий як ревний захисник свободи віросповідання і автор рішення визнання абортів у США неконституційними. На саміті в Римі він заявив, що «релігійна свобода зазнає нападу в багатьох місцях, оскільки вона небезпечна для тих, хто хоче мати абсолютну владу».

Існує хибна думка, ніби релігійна свобода потрібна тільки глибоко релігійним людям, але саме з неї розпочинається визнання права людини самостійно обирати в що вірити і бути вільною від державної обов’язкової ідеології. Свобода віросповідання тісно пов’язана зі свободою совісті, можливістю бути вільним у своїх переконаннях. Сама ідея такої свободи дошкуляє багатьом авторитарним лідерам і тим політикам, які бажають контролювати світогляд своїх громадян. Попри хибне уявлення щодо стабільності свободи на Заході, на наших очах відбуваються процеси її руйнування і тенденція поглиблюється щороку.

Криза свободи віросповідання, на думку судді Аліто, пов’язана із знеціненням релігійних почуттів як частини людської ідентичності. Аліто висловив занепокоєння побудовою негативного образу релігії, що в підсумку загрожує самому явищу прав людини: «Важко переконати людей, що релігійну свободу варто захищати, якщо вони не думають, що релігія — це добре, що заслуговує на захист».

Дійсно, в сучасному світі дедалі частіше релігія представлена як деструктивне явище чи сумнівна практика, попри історично підтверджені позитивні наслідки християнства для суспільства. Семюель Аліто згадав, що саме люди віри боролися з рабством, нерівністю прав, створювали найбільші благодійні організації і досягли справді позитивних соціальних реформ. Натомість держави, які відкидають свободу віросповідання (наприклад, Китай чи Іран), відкидають й інші права.

В контексті викривленого розуміння суспільного добра Аліто згадав абсолютно недоречні заяви європейських політиків та деяких публічних осіб, які вважають припинення дітовбивства в частині штатів катастрофою прав людини. Наприклад, герцог Сассекський Гаррі звернувся до ООН, порівнюнюючи це рішення з нападом росії на Україну.

Протягом останнього десятиліття ми так багато чули про толерантність і права людини, проте суть цих понять зазнала глибокої ідейної та правової деформації. Сучасний Захід очевидно нехтує релігійною свободою. Питання переслідування сотень мільйонів християн не знаходять такої реакції, як припинення практики абортів у деяких штатах, нелегальність одностатевих шлюбів на Близькому Сході чи «дискримінація» трансгендерів на українському кордоні. В свою чергу питання свободи віросповідання або ігнорується, або подається в медіа в контексті «проблеми відродження теократії» (так журналісти називають відкрите вираження своєї віри політиками).