Десятки світових журналів та газет вийшли з першими шпальтами, присвяченими Україні. The Economist,TIME, Newsweek, Vanity Fair, Politico, Mirror, Metro та багато інших присвятили першу сторінку нашій державі та її народу, як прикладу стійкості та відчайдушної боротьби.
Україною захоплюються іноземці, наші політики військові й прості громадяни постають в їх очах героями. Люди західного світу в захваті від дивовижної сили української згуртованості та без перебільшення захоплюються нашими людьми, які вже стали легендами.
Україну бачать не як слабку чи занедбану країну, а як потужну державу із згуртованою нацією. Цей образ дуже швидко став трендом мережі: мільйони людей поширюють надихаючі відеоролики, епізоди дивовижного спротиву стають мемами, а наратив про справедливість збройного захисту став морально очевидним. В нинішній ситуації відмова від підтримки України сприймається як ганьба і зрада свободи.
В центрі висвітлення ключових подій не лише воєнні дії, але й перші особи держави, до яких прикута увага всього світу. Західні ЗМІ дуже багато уваги приділяють українському президенту Володимиру Зеленському, його називають моральним сумлінням Заходу, антиподом жорстокості Путіна, зухвалим лідером воєнного часу та порівнюють з Черчиллем.
Багатьох приваблює досить жорстка позиція Зеленського (особливо після промови в Мюнхені) та критика нерішучих західних лідерів. Європейці давно не чули подібної риторики і такого стилю комунікації, тому готові підтримувати і навіть захоплюватися українським президентом.
Вони стомлені від млявої політики власних лідерів, які багато років висловлювали занепокоєння, але не діяли ефективно. Хоча теперішні санкції буквально розбивають російську економіку, але всі погодяться із твердженням, що їх застосували занадто пізно. Занадто довго авторитарний кремлівський режим почував себе комфортно, здійснюючи агресію проти сусідів та нехтуючи базовими правами своїх громадян.
Захоплення європейців і американців українським спротивом та особисто Володимиром Зеленським може мати дуже позитивні наслідки як для нашої держави, так і для Заходу в цілому. Це слугує «м’яким тиском» на політиків в ухваленні рішень про надання нам допомоги (включно з постачанням зброї), а також можливим новим віянням на політичні тренди нерішучої Європи.
