В ході передвиборчої кампанії в Канаді набули розголосу прецеденти спалення книг в школах. Це були публічні заходи «примирення» зі спільнотами корінних американців.
30 шкіл в Онтаріо долучилися до сумнівної акції вибачення перед корінними народами Америки. Їх керівники дозволили вилучити з бібліотек близько 5 тисяч книг і влаштувати публічні спалення, а попіл використати як добриво для дерев. Це мало символізувати каяття нащадків європейців перед нащадками індіанців.
«Ми поховали попіл расизму, дискримінації та стереотипів у надії, що ми виростемо в інклюзивній країні, де всі зможуть жити в процвітанні й безпеці», — йдеться у відео про спалювання книг, підготовленому для учнів.
Спалення книг багато разів траплялося в історії людства. Практично завжди це пов’язано із радикальною відмовою і демонстративним засудженням певних ідей. Але канадський інцидент вирізняється не просто відмовою від расизму/шовінізму, але засудженням європейської культури.
Вилучені та знищені книги не були трактатами про виправдання насильства чи приниження корінних народів. Більшість спалених книг – класична американська дитяча література, історичні книги з біографіями відомих мореплавців та географів, в яких просто згадуються індіанці в «стереотипних образах», а також зустрічається культурна апропріація (використання елементів культури одного народу представниками іншого). Цікаво, що останнє досить часто трапляється в дитячій літературі (наприклад, історії про дітей, які будували вігвам), але це не має негативної конотації.
Акт спалення літератури викликав негативну реакцію багатьох канадців. Це набуло політичного забарвлення, адже рішення про вилучення книг ухвалила шкільна рада округу, якою керував співголова Комісії корінних народів при Ліберальній партії Канади. Їх політика спирається на ідею про необхідність постійного каяття перед всіма можливими меншинами за дискримінацію, навіть якщо нові покоління не причетні до цього. Ба більше, ці меншини, зазвичай, також представлені новими поколіннями, які не відчували реальної нерівності.
Сучасна Канада дуже мультикультурна і відкрита до азійських та африканських впливів. Але ліволіберальні політики дедалі сильніше роздмухують полум’я непорозумінь між різними групами людей, використовуючи найгірші приклади політики ідентичності. Хоча чинний прем’єр-міністр Джастін Трюдо заявив, що «на особистому рівні ніколи б не погодився спалювати книги», але аж ніяк не засудив ідею приниження і остракізму щодо європейської культури й цивілізації, без якої не було б Канади.
За останні пів року в Канаді збільшилася кількість «неприємних інцидентів» з вогнем. Влітку весь світ спостерігав серію підпалів і нападів на храми, що було пов’язано із передчасним звинуваченням Католицької церкви у смертях індіанських дітей у притулках. Хоча мейнстрімні політики завжди акцентують на «мотивації ненависті» щодо злочинів проти меншин, але у випадку нападів на християнство, скромно ігнорують причини підпалів.
