Теракт в Оленівці 29 липня знову підняв на поверхню російську традицію тероризму й брехні. Понад 40 українських військовополонених були вбиті в колонії на тимчасово окупованих територіях, ще близько 130 поранені. Це прямий воєнний злочин, дії суворо заборонені Женевською конвенцією. СБУ вже відкрила кримінальне провадження за статтею про порушення законів та звичаїв війни.
Російські терористи намагалися перекинути відповідальність на українську сторону, звинувативши ЗСУ у нібито обстрілі Оленівки. Проте у Збройних силах цю дезінформацію спростували. Про брехню росіян свідчить як аналіз відео в’язниці після пожежі, так і суміжні факти (українських полонених цілеспрямовано звозили саме в Оленівку, а після знищення місця утримання жоден співробітник не постраждав, що вкотре доводить спланованість теракту).
За даними української розвідки, виконавцями злочину були найманці з ПВК «Вагнера». Наразі розглядаються дві версії: обстріл росіянами в’язниці та підрив зсередини.
Дії росії — вже не просто варварство, а вияв системної аморальності та відсутності меж жорстокості. Цей та інші злочини мали б поставити крапку в дискусії про визнання/не визнання росії державою-спонсором тероризму. На сьогодні зібралося занадто багато доказів системності воєнних злочинів, вчинених росіянами, і їх перелік поповнюється щодня. Чи не кожного ранку з’являються повідомлення про обстріли Миколаєва, Харкова та міст Донецької області. В більшості випадків це влучання в цивільні об’єкти, що супроводжується людськими жертвами.
Вся стратегія росії побудована на брехні і безмежній жорстокості. Окупанти навіть не приховують свою зневагу до міжнародного права і конвенцій, які регулюють ведення війни. Трагедія в Оленівці, відео з катуваннями українського полоненого, злочини в Бучі та інших містах, де були окупанти, мають підвести нас до єдиного висновку: неможливі перемовини з тими, хто так цинічно зневажає людські життя і ніколи не виконує своїх обіцянок.
Оборонці Азовсталі (українські полонені, що перебували в Оленівці), згідно з домовленістю за посередництва ООН і Червоного Хреста, мали перебувати в безпечних умовах, не піддаватися тортурам, щодо них не мало вестися судове провадження. Ці умови не були виконані. Росіяни вбили полонених і намагалися виставити це як дії ЗСУ.
Подібну тактику брехні вони використали тиждень тому, коли обстріляли одеський порт: спочатку звинуватили українців, потім неохоче визнали свою провину. Аналогічні інформаційні «маневри» окупанти застосовували і щодо злочинів на Київщині, і щодо обстрілу вокзалу в Краматорську.
Сьогодні Україна бореться не просто проти недружнього сусіда. Це навіть не лише про захоплені території. Наша війна проти росії — це буквально боротьба проти концентрованого зла, проти цінностей аморальності, брехні та божевільної жорстокості. Саме тому Україні потрібно більше зброї, більше боєприпасів і більше міжнародної підтримки, а від кожного з нас більше молитов і прохань Господа про допомогу і заступництво.
