Цієї неділі в Італії відбудуться вибори, які, скоріш за все, принесуть перемогу правим. У зв’язку з цим вже лунають дуже неоднозначні заяви від лідерів євробюрократів. «Ми побачимо голосування в Італії. У Швеції також були вибори. Якщо справи підуть у складному напрямку, у нас є інструменти, як у випадку з Польщею та Угорщиною», — заявила президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн в інтерв’ю в США.
Про що взагалі йде мова? Вже тривалий час підіймаються питання так званого «послуху» всередині ЄС. В українському інфополі це представлено в контексті подолання можливого вето від Угорщини в питаннях підтримки Україні, але це зовсім не так. Не варто тішити себе ілюзіями, що розмови про «одностайність» в ЄС — це турбота про Україну. В словах Урсули фон Дер Ляєн бачимо зовсім інші причини.
Кілька тижнів тому у Швеції до влади прийшли праві, які підтримують Україну. 25 вересня італійці, ймовірно, нададуть перевагу правим «Братам Італії», на чолі з Джорджією Мелоні, яка виступає за санкції проти рф і за постачання зброї Україні (який незручний факт для вітчизняних критиків правих, які полюбляють ототожнювати їх з росією). Згадуючи Польщу, для всіх очевидно, що ця держава доклала просто безпрецедентних зусиль для військової, політичної та економічної підтримки України.
Усі ці держави (включно із недалекоглядною Угорщиною) об’єднує одне — там праві уряди і це Єврокомісія розцінює як загрозу та привід для тиску. Як бачимо, в ЄС дуже чітко діє принцип «допустимих політичних поглядів правлячих партій». У цьому контексті Джорджія Мелоні є фактором розділення, але не по лінії підтримки України, а в одностайності щодо непохитності ліволіберальних норм Союзу.
Джорджія Мелоні стоїть на позиціях соціального консерватизму, є противником неконтрольованої міграції, ЛГБТ-пропаганди та абортів, а також підтримує суттєве зменшення податків. Саме тому слова Урсули фон дер Ляєн звучать як погроза італійському народу перед виборами, мовляв «якщо ви голосуватимете за правих, то отримаєте проблеми».
Такі заяви від голови Єврокомісії — пряме посягання на демократію і суверенітет Італії (та інших держав у майбутньому). Можливо в Єврокомісії забули, але демократія якраз і полягає в тому, що саме народ, а не чинні політики чі іноземні “радники” мають вирішувати, хто буде при владі і якою буде політика держави.
