ЛІВО-ЛІБЕРАЛЬНІ ДЕПУТАТИ ПРОТИ СВОБОДИ ВІРОСПОВІДАННЯ

15 листопада 2019 р. \ оновлено 22 лютого 2024 р.

Сьогодні відбулося засідання Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин, в ході якого депутати голосували за підготовку одного зі скандальних законопроектів до другого читання. Мова йде про законопроект №0931, яким передбачається гармонізація законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу.

В ході розгляду документу, парламентський комітет проголосував проти включення поправок в законопроект, якими гарантується свобода вільно сповідувати свою віру. Ці поправки були підготовлені за сприяння Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій. Однак проти (!) їх врахування виступила Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова. Вона прокоментувала свою категоричну відмову від підтримки цих поправок досить розмитим формулюванням: “Я вважаю, що потрібно відхилити ці поправки, тому, що це буде на практиці дуже велика дискусія, для того, щоб визначитися, що є дискримінація”.

Законопроект є прямою загрозою для свободи слова та віросповідання, адже передбачає відповідальність за “пряму або непряму дискримінацію, утиск, відмову в розумному пристосуванні, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації чи віктимізацію”, без захисту християн на вільне сповідування своєї релігії. Усі ці положення прописані з метою недопущення будь-якої незгоди чи критики поведінки осіб, які відноситимуться до так званих “захищених груп”.

Фактично цим законопроектом буде, зокрема, заборонено священнослужителям критично висловлюватися проти ЛГБТ-пропаганди чи називати таку поведінку гріховною, як про те говорить Слово Боже. Також у законопроекті є перелік дуже сумнівних і розмитих нововведень та понять, як-от “віктимізація”, “дискримінація за асоціацією”, “множинна дискримінація”, що дає широке поле для трактування критики чи незгоди з деякими групами населення як дискримінацію.

Зміни до законодавства не викликали б такої резонансу, коли не враховувати всі складові “антидискримінаційного захисту”. В законопроекті не вказаний повний список ознак, які захищаються законом від дискримінації. Очевидно, що розмитим поняттям про “інші ознаки” будуть користуватися ті, хто має намір звинувачувати християн та просто людей з традиційними поглядами в “гомофобії” та “дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності”.

Дуже прикро сьогодні визнавати, що в Україні влада намагатиметься змусити християн змиритися з ліво-ліберальною повісткою дня, де віруючі люди будуть боятися говорити відкрито, називати речі своїми іменами, не шукаючи політкоректні евфемізми. Фактично ми спостерігаємо повторення досвіду деяких держав, де християни зазнають обмеження совісті для зручності певних меншин.