Близько двох років тому світ дізнався про використання північнокорейських військових у російській війні проти України. У жовтні цього року Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) та Інститут Джорджа Буша опублікували звіт, у якому доводять, що до 12 тисяч громадян Північної Кореї могли бути примушені до праці на заводах «Алабуги» у Татарстані, де РФ виготовляє ударні безпілотники.
Згідно зі звітом, влада КНДР повністю контролює пересування працівників і привласнює від 70% до 90% їхніх заробітків. При цьому, за даними української розвідки, всього понад 17 800 громадян КНДР перебувають у подібних трудових програмах. Їх направляє безпосередньо північнокорейський режим, який фактично продає їхню працю Росії під наглядом пересування працівників і з вилученням їхнього заробітку.
Автори дослідження визначають таку практику як державну торгівлю людьми та примусову працю. На відміну від інших іноземних працівників, яких російські структури залучають за допомогою маніпуляцій і брехливих обіцянок, північнокорейців відправляє їхній власний режим Кімів.
Заводи в «Алабузі» є основою російської програми виробництва безпілотників типу Shahed, які винайшли іранці та надали Росії цю технологію для масового Всього комплекс в «Алабузі» охоплює приблизно 17 виробничих об’єктів, до 116 будівель та здатний випускати понад 5500 дронів на місяць. Саме тому це один із найбажаніших об’єктів для ураження українськими силами оборони.
Проблема залучення північнокорейців до роботи в «Алабузі» полягає не тільки в заповненні вакансій країни-агресора чи примусу до праці (хоча це також жахливі аморальні дії), але ще й в отриманні північнокорейцями унікального досвіду та доступу до технологій. Корейські фахівці можуть повернутися до КНДР з досвідом масового складання безпілотників та інформацією про вдосконалення росіянами іранських моделей. Очевидно, це матиме в подальшому серйозний вплив на регіональну (і, можливо, світову) безпекову ситуацію, особливо у стосунках з Південною Кореєю та Японією.
Автори звіту закликають США, європейських союзників та інші демократичні держави розслідувати діяльність вербувальників, запроваджувати санкції проти причетних компаній і посередників та посилити міжнародну співпрацю для документування порушень прав людини. Проте на тлі віроломного демаршу Дональда Трампа і його команди це не стоїть на порядку денному, і загалом адміністрація у Вашингтоні виявляє готовність миритися з будь-якими російськими воєнними злочинами.