12 жовтня Президент України Володимир Зеленський своїм указом затвердив нову Національну стратегію у сфері прав людини. Документ містить різні положення, проте серед іншого передбачає протидію так званій «дискримінації» та «мові ворожнечі» щодо ЛГБТ. Цей наказ замінює попередню стратегію 2021 року, яка не містила подібних суперечливих положень.
Загалом нова Національна стратегія визначає три основні цілі державної політики: забезпечення та захист прав і свобод відповідно до міжнародних, зокрема європейських, стандартів; захист вразливих груп від дискримінації та відновлення прав людей, які постраждали внаслідок російської агресії; підвищення рівня правової культури й обізнаності населення.
Хоча в документі містяться дуже правильні й очікувані положення (право на життя та повагу до людської гідності, запобігання катуванням, свобода слова й мирних зібрань, доступ до правосуддя, охорона здоров’я, освіта, праця, житло, соціальний захист і безпечне довкілля), проте стратегія передбачає боротьбу з нетерпимістю і дискримінацією ЛГБТ, що на ділі очевидно конфліктуватиме із правом українців на свободу слова та віросповідання.
У Національній стратегії з прав людини зазначена ціль № 14 — «Запобігання та протидія дискримінації, мові ворожнечі і кримінальним правопорушенням з мотивів нетерпимості, дотримання прав ЛГБТІК+». Вона передбачає намір змінити закони для особливого захисту саме цієї меншини.
У стратегії зазначено, що «ЛГБТІК+ залишаються однією із груп з підвищеним ризиком дискримінації, мови ворожнечі та інших проявів нетерпимості (ненависті). Сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, гендерне самовираження та статеві ознаки (характеристики) потребують більш чіткого й послідовного відображення в законодавстві, зокрема у положеннях, що регулюють відповідальність за кримінальні правопорушення з мотивів нетерпимості, та в механізмах захисту від дискримінації».
Особливе занепокоєння викликає намір боротися із так званою «мовою ворожнечі». Це поняття дуже широке, і європейська практика підтверджує, що воно включає критику (зокрема християнами) гомосексуального способу життя, висловлення власної думки про неприйнятність одностатевих шлюбів та іншу риторику, пов’язану з неприйняттям «нормальності гомосексуалізму». У стратегії вказано, що під протидією мові ворожнечі передбачено «необхідність вдосконалення правового регулювання механізмів захисту від мови ворожнечі, зокрема в цифровому середовищі, та посилення міжінституційної координації в її виявленні і протидії мові ворожнечі». Якщо це буде саме так втілено на практиці, то існує реальна загроза свободі слова християн.
Водночас слід пам’ятати, що затвердження стратегії саме по собі не означає легалізації одностатевих шлюбів або зміни чинного законодавчого визначення шлюбу. Стаття 51 Конституції України чітко встановлює, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка і ніхто так просто її не змінить.
Для християн особливо важливим залишається питання співвідношення політики захисту прав людини із конституційними гарантіями свободи слова та віросповідання. Ні для кого не є секретом, що вільне вираження релігійних поглядів християнина передбачає критику гомосексуального способу життя, що ЛГБТ-організаціями тлумачиться як «дискримінація». При цьому у підписаному президентом документі також передбачено «забезпечення свободи світогляду і віросповідання, вираження релігійних та інших переконань», тому практичне втілення різних положень документа може бути неповним чи суперечливим.
Також варто зазначити, що затвердження Національної стратегії у сфері прав людини не означає її виконання так, як цього бажають ЛГБТ-організації. Проте в ході підготовки законопроєктів і парламентських дискусій прихильники ЛГБТ можуть використовувати посилання на цю стратегію, щоб проштовхнути потенційно небезпечні закони.