5 вересня, захищаючи Україну, загинув пастор вінницької церкви «Світло життя» (ЄХБ) і військовослужбовець 3-го армійського корпусу Олександр Олівко. Протягом багатьох років він поєднував пасторське служіння з волонтерською діяльністю для наших захисників, а з початком повномасштабної війни пішов добровольцем захищати Україну. У червні цього року йому виповнилося 50 років.
Олександр Олівко розпочав своє пасторське служіння у вінницькій церкві «Благодать». Разом із групою інших служителів долучився до заснування церкви «Життя» та пізніше «Світло життя». Протягом п’яти років він служив разом із пасторами Костянтином Паламарчуком і Володимиром Венгером, але після російського вторгнення у 2022 році він передав служіння молодшому пастору та вирушив на фронт.
Таке рішення було для нього закономірним, адже ще з 2014 року Олександр активно допомагав українським військовим як волонтер. Після 24 лютого 2022 року він обороняв Київ, воював на Запорізькому, Херсонському напрямках і під Бахмутом. У складі 1-го штурмового батальйону 3-го армійського корпусу став професійним снайпером, а також займався відбором і підготовкою майбутніх снайперів для свого підрозділу.
У 2023 році Олександр Олівко став гостем інтерв'ю на Суспільному, в якому розповів про свій життєвий шлях. Для нього служіння Богові та захист Батьківщини цілком логічно поєднувалися прагненням захисту людей. Говорячи про поєднання пасторського служіння і військової справи, він зазначав:
«Я як був пастором «Світло життя», так і залишився. Як пастор захищав свою церкву, так само повинен захищати свою сім'ю і свою країну. Моя совість чиста — я не вбивця. Я захищаю свою країну, свою сім'ю, свою церкву, своїх батьків».
Загибель пастора Олександра є великою втратою як для його церкви, так і для українських християн загалом, адже він показував приклад відданості та героїзму. Молімося за його дружину, дітей та близьких людей, щоб Господь потішив їх і підтримав у цей трагічний час. Також молімося за сина і зятя Олександра Олівка, які нині служать у Силах оборони України.