У США сурогатна мати врятувала дитину, яку біологічні батьки хотіли абортувати

Конфлікт розгорівся у квітні цього року, коли жінка перебувала на 20-му тижні вагітності. У дитини діагностували синдром гіпопластичного лівого серця — вроджену ваду, яка потребує проведення операції після народження. Біологічні батьки вимагали, щоб сурогатна матір зробила аборт, хоча після розголосу історії заперечували, що це було єдине рішення.

Після конфлікту з біологічними батьками МакКенна Вест залишила Аляску (в цьому штаті легальні аборти до народження) та переїхала до Техасу, де аборт після 6 тижнів є злочином. Вона заявила, що прагнула захистити дитину та надати доступ до спеціалізованої медичної допомоги. Ця історія набула широкого розголосу, коли до справи долучився генеральний прокурор Техасу Кен Пакстон, який звернувся до суду та офіційно повідомив Південно-західний медичний центр Техаського університету і Дитячий медичний центр Далласа про їхній обов'язок забезпечити новонародженому необхідне лікування.

13 серпня сурогатна матір народила хлопчика, якого перевели до відділення інтенсивної терапії новонароджених. За інформацією адвоката біологічних батьків Лі Баднера, суд передав новонародженого під фізичну опіку його біологічних батьків, які наразі ухвалюють рішення щодо лікування немовляти. При цьому МакКенна Вест повідомляла, що також прагне отримати опіку над дитиною. Однак наразі вона не має права ухвалювати будь-які медичні рішення, а боротьба за опіку може бути тривалою і складною.

Ця історія складна і досить трагічна, адже викриває глибокий цинізм практичного застосування договорів про сурогатне материнство. Скільки б прихильники цього явища не переконували у доцільності та прозорості таких «послуг», ідея виношування і народження чужої дитини для чужої сім’ї є абсолютно протиприродною і травматичною для сурогатної матері.

Проблема ускладнюється, коли народження дитини стає ніби батьківським проєктом чи замовленням, яке можна будь-коли скасувати завдяки наявності законодавства про легальний аборт на будь-якому терміні вагітності. Таким чином дитина стає буквально товаром, від якого можна позбутися на вимогу замовника.

Ця юридична й етична дилема є закономірним наслідком позбавлення захисту ненароджених дітей. Їхня цінність часто визначається лише в контексті бажання батьків, тобто дитина є цінною лише якщо бажана. Коли ж з’являються обставини, які ускладнюють запланований «проєкт» з народженням, то закони низки штатів відразу бачать дитину лише як набір тканин без самоцінності. Цю потворність постгуманізму прихильники абортів бажають не помічати, але саме такі випадки демонструють закономірні наслідки жорстокої системи, у якій право дорослих на вибір ставиться вище за право дитини на життя.