Грета Тунберг протестує проти Rheinmetall, яка постачає Україні у 50 разів більше зброї, ніж Ізраїлю

Під час сьогоднішнього протесту поліція заарештувала скандальну активістку і ще низку її послідовників, але до того вона повідомила ЗМІ свою позицію:

«Вони планують побудувати ще один збройовий завод, який вироблятиме боєприпаси, що надсилатимуться до Ізраїлю та озброюватимуть їх під час геноциду, апартеїдної окупації, яка триває десятиліттями, а також їхніх нападів на Ліван... Тож зупиніть будівництво нового заводу Rheinmetall та припиніть постачати зброю до Ізраїлю. Зупиніть геноцид».

Всі ці акції і загалом діяльність Грети Тунберг виглядають максимально підривними і навіть диверсійними. Найперше, співпраця між Німеччиною та Ізраїлем не припиниться з огляду на історію минулого століття і послідовну проізраїльську політику Берліна. Проте безглуздість тиску на Rheinmetall більш очевидна у розподілі військового експорту.

Саме Україна є найбільшим отримувачем німецької зброї у світі. Якщо порівнювати обсяги німецьких постачань озброєнь Україні та Ізраїлю, то різниця є дуже значною і масштаб неспівмірний. Rheinmetall виробляє зброю для України на суму близько 8,1-8,2 млрд євро, а для Ізраїлю — близько 161 млн євро. Україна отримує у 50 разів більше, і це становить приблизно 98-99 % вартості постачань серед цих двох напрямків. Таким чином, протест проти розширення виробництва Rheinmetall — це пряма атака на німецько-українську оборонну співпрацю.

Хоча кілька десятків протестувальників ніяк не вплинуть на проєкт будівництва нового заводу, проте кампанія проти зброї є ширшою, ніж сьогоднішня акція. У суботу, 11 липня, близько 1800 протестувальників уже пікетували біля заводу компанії, як і минулого четверга. Це формується в організований рух і явно суперечить німецьким, європейським і зокрема українським національним інтересам. Також важливо зазначити, що завод «Веддинг», проти перепрофілювання якого виступають активісти на чолі з Гретою, виробляє металеві корпуси для боєприпасів, які здебільшого йдуть саме до Збройних Сил України та замовників НАТО.

Ультраліві активісти в Німеччині та інших європейських країнах часто проводять «антивоєнні» протести, які, щоправда, полягають у заклику Європи до відмови озброюватися на тлі реальної російської загрози. Учасники цього руху фактично конструюють паралельну реальність, обмежену цілком мирним життям людей Заходу, коли спротив війні сприймається як обмеження власного воєнного потенціалу. Якщо це не тотальна інфантильність та безвідповідальність самих активістів, то явна підривна діяльність в інтересах Московії, що вже було у Німеччині та інших західних державах під час Холодної війни.