У США опублікували звіт про упередженість до християн у федеральних органах влади

У документі описано низку сфер, у яких зафіксовано прояви антихристиянських дій з боку держави. Наприклад, у правоохоронній системі простежується нерівномірне застосування законів із упередженням до християнських активістів. Це проявляється у переслідуванні прихильників пролайф-руху, щодо яких застосовуються санкції активніше та жорсткіше, ніж щодо активістів протилежної сторони. Також правоохоронні органи виявляли лояльність та мали тісні контакти з неурядовими організаціями, які були явно вороже налаштовані щодо християн.

Особливо тривожним є викриття практики збору інформації про віруючих. У звіті наводяться дані про діяльність спецслужб, які виявляли упередженість у моніторингу релігійних організацій. Наприклад, католики-традиціоналісти розглядалися як потенційно небезпечні, зокрема і через тверді пролайф-переконання.

У державній політиці щодо «сім’ї, гендерної ідентичності та репродуктивних питань» упередженість проявлялася через обмеження можливості діяти відповідно до релігійних переконань. Це стосується передусім прийняття місцевих законів та розпоряджень, які не передбачали винятки для вірян коли певна дія очевидно могла суперечити їхнім переконанням. У звіті описуються випадки, коли християнські прийомні сім’ї не могли всиновити дитину через «невідповідність вимогам, пов’язаним із питаннями сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності».

У сфері державного управління було зафіксовано ігнорування християн та виключення їх із консультаційних органів як на місцевому, так і на федеральному рівні. Також зафіксовано непропорційне зменшення підтримки християнським університетам, відмови у податкових пільгах релігійним організаціям через їхні біблійні погляди, а також дискримінація працівників медичної галузі через неможливість відмовитися здійснювати певні функції через свої релігійні погляди.

Описані у звіті приклади та тенденції демонструють пряме чи непряме порушення першої поправки до Конституції щодо свободи віросповідання, а також вказують на повністю викривлене тлумачення першооснов і суті свободи віросповідання. Ліволіберальні політичні еліти епохи Джо Байдена (та їхні ідеологічні послідовники) звужують зміст релігійної свободи до формальної толерантності замість реального захисту права людини повноцінно жити відповідно до своїх релігійних переконань.

Первинна ідея свободи віросповідання у англо-саксонській традиції означає відсутність перешкод для її практичного виявлення у щоденному житті. Однак посилення ліволіберальних тенденцій у 2000-2010-х спричинило викривлення оригінальної ідеї, а державні органи почали розглядати християн як потенційну проблему та суб’єкта дискримінації. Цей підхід явно порушує принцип нейтральності, бо таким чином держава надає перевагу світським або ідеологічно прийнятним поглядам і обмежує християнські. Така практика суперечить ідеї рівного ставлення та забороні будь-якої ворожості до релігії, навіть у прихованій формі. 

Наслідування ліволіберального тлумачення свободи віросповідання означає підміну реальної свободи на дозвіл вірити і проявляти віру лише доти, доки це не суперечить державній політиці, яка може бути змінною. При цьому така філософсько-правова дилема притаманна не лише для США, а й для більшості держав західного світу і для України також. В нашій державі все ще присутні пострадянські упередження щодо публічної ролі християн і церкви в державі. Також дуже слабко розвинена ідея, що свобода віросповідання включає не лише особисту віру (яку чомусь потрібно приховувати і не афішувати), а й право діяти відповідно до свого віросповідання у суспільній сфері.