У Верховній Раді України зареєстрували законопроєкт №15192, який передбачає запровадження кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору 1932-1933 років як геноциду українського народу. Це закономірний і потрібний крок у контексті відродження національної пам’яті, протидії ворожій пропаганді та посилення національної безпеки держави. Ініціатором виступив народний депутат Микола Княжицький.
У пояснювальній записці йдеться, що причина ухвалення закону пов'язана зі збройною агресією Росії проти України та посиленням інформаційно-психологічних операцій, спрямованих на підрив української ідентичності. Як сьогодні, під час війни з РФ, так і протягом всієї історії незалежної України проросійські сили за підтримки Кремля систематично заперечували Голодомор чи применшували вину радянського керівництва. Якщо законопроєкт підтримають народні депутати, то за подібне перекручування історичних фактів буде передбачено цілком реальну кримінальну відповідальність.
У законопроєкті пропонуються зміни до Кримінального кодексу України, які передбачатимуть покарання за публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні, наругу над пам’яттю жертв трагедії, виправдовування його вчинення або применшення тяжкості злочинних дій тоталітарного режиму СРСР, спрямованих на організацію Голодомору. За такі дії пропонується запровадити позбавлення волі від трьох до семи років.
Аналогічне покарання може застосовуватися за виготовлення чи розповсюдження матеріалів, у яких міститься виправдовування або заперечення Голодомору. Додатково суд зможе призначати і конфіскацію майна. Відповідальність буде посилено, якщо злочин вчинить посадова особа, організована група людей або для такої пропаганди будуть використовуватися медіа. У таких випадках передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до семи років.
Запропоновані зміни не вносять нових оцінок Голодомору, а заперечення геноциду засуджується і чинним законодавством. Однак посилення саме відповідальності за це додасть пріоритетності збереженню національної пам’яті та продемонструє рішучість України захищати шанобливе ставлення до цієї трагедії. Подібний підхід давно застосовується у низці європейських держав, де кримінальна відповідальність передбачена за заперечення Голокосту або виправдання злочинів нацизму (такі норми діють у Німеччині, Австрії, Франції, Польщі, Ізраїлі). Тому українська ініціатива цілком вписується у загальноєвропейську практику захисту історичної правди та протидії пропаганді.
Також цей законопроєкт демонструє позитивну динаміку зростання цінності історичної пам’яті. За останні десятиліття ми пройшли складний шлях від «добросусідства» з РФ, яка завжди заперечувала геноцидну суть цього злочину, до декомунізації та врешті до пропозиції кримінального покарання за заперечення Голодомору.
Голодомор — це штучно створений радянською владою голод на території України. У період від осені 1932 до літа 1933 року загинули від 2,6 до 10 мільйонів українців. Це стало наслідком низки жорстоких рішень з Москви, спрямованих на насильницьке вилучення в селян зерна, переслідування і навіть страти непокірних. Його причинами стали насильницька колективізація, конфіскація зерна, блокування сіл, заборона виїзду населення в пошуках їжі, репресії проти селянства та придушення українського національного руху, що підтверджує геноцидний намір влади СРСР.