У Нідерландах і Бельгії за минулий рік зафіксовано суттєве зростання кількості самогубств через евтаназію. За офіційними даними, у Нідерландах у 2025 році зареєстровано 10 341 випадок, що на 3,8% більше, ніж у 2024-му, і вперше перевищує 6% від усіх смертей. У Бельгії за цей період зареєстровано 4486 випадків евтаназії, що більш ніж на 12% більше, ніж роком раніше. Ця тривожна тенденція вказує на практичне втілення тих пересторог, про які говорили противники евтаназії, використання цього виду самогубства як «виходу» в тяжких обставинах.
Особливо небезпечно виглядає зростання кількості евтаназій серед пацієнтів із деменцією — зі 170 випадків у 2020 році до 499 у 2025-му. Зазвичай, більшість рішень ухвалюються ще до критичного погіршення стану і людина відносно говорить про готовність піти з життя, проте це не применшує трагізм пропозиції смерті як рішення після діагностування хвороби.
Більшість пацієнтів (73,7%) були у віці понад 70 років, а майже половина з них — старші за 80 років. Евтаназія серед осіб до 40 років залишається рідкісною, хоча був зафіксований навіть один випадок самогубства неповнолітнього у Бельгії. Всього з моменту розширення закону у 2014 році семеро неповнолітніх так пішли з життя.
Ще однією тривожною тенденцією є збільшення евтаназій серед пацієнтів, які мають хворобу, котра не гарантує їхню смерть, тобто перебувають не у термінальній стадії. Кількість таких випадків зросла з 923 у 2024 році до 1117 у 2025-му. Зростає також кількість іноземців, які приїжджають до Бельгії з метою вбити себе, що, на жаль, закон не забороняє (у 2025 році їх було 123).
Евтаназія легальна в Нідерландах та Бельгії з 2002 року і з того часу фіксується стабільне щорічне зростання показників. За цей період у суспільній свідомості нормалізується уявлення, ніби самогубство є прийнятним фіналом і зростає тенденція розглядати евтаназію як допустиму опцію. Водночас частина медиків і представники правозахисних ініціатив, зокрема християнські організації, виступають проти цієї тенденції, критикуючи розширення евтаназії, яке підміняє розвиток паліативної допомоги й формує у переважно світських громадян цих країн суспільну думку про «вирішення страждання через смерть», а не через лікування та підтримку.
Нормалізація і сприяння евтаназії однозначно є фактором дегуманізації та знецінення людського життя. Логіка законів у Нідерландах, Бельгії та інших державах, які легалізували медичне самогубство, виключає об’єктивну необхідність збереження життя, що простежується в абортивних законах також. Це означає, що людина є цінною лише тоді, коли сама визначає себе такою (або коли мати бажає мати дитину), а отже цінність життя стає суб’єктивною і за певних обставин чи певного законодавства життя може бути просто забране.