У Москві та Санкт-Петербурзі мусульманські святкування виявилися масовішими за різдвяні

23 березня 2026 р.

Якщо вулиці російської столиці наповнені людьми, які моляться, то це зовсім не підтверджує стереотип про «православну столицю Східної Європи». Навпаки — цьогорічне святкування мусульманського свята Ураза-байрам, що ознаменувало завершення Рамадану, знову демонструє невідповідність між наративами Кремля про традиційні цінності і роль православ’я та реальною ісламізацією РФ, масштаби якої вже вищі, ніж у європейських країнах.

Під час святкування Ураза-байрам у Москві та Санкт-Петербурзі кількість учасників мусульманського свята виявилася значно більшою, ніж кількість людей, які відвідували православні храми на Різдво. За різними оцінками, у столичних святкуваннях взяли участь від 200 тисяч (відвідувачі ранкових молитов) до 400 тисяч осіб (загальна кількість учасників). При цьому значна частина людей молилася просто неба через обмежену кількість мечетей, що стало причиною ефектних фото московських вулиць, перекритих рядами чоловіків, котрі здійснюють намаз. У Санкт-Петербурзі загальна кількість учасників перевищила 300 тисяч, а райони навколо головних мечетей були переповнені ще з раннього ранку.

На цьому тлі святкування Різдва виглядало значно скромніше. У Москві різдвяні богослужіння відвідали до 220 тисяч людей, що становить лише невелику частку від загального населення міста. У Санкт-Петербурзі показники участі також залишилися відносно скромними, а кількість християн на Різдво у храмах була менш як 200 тисяч. Таким чином, у «культурній столиці» РФ мусульман, які святкують Ураза-байрам, виявилося суттєво більше, ніж християн у храмах на Різдво.

Ця різниця виглядає особливо показовою з огляду на те, що в обох містах православні традиційно становлять більшість населення. Однак саме на мусульманські свята фіксується значно вища концентрація учасників у публічному просторі. Ключовими факторами цієї невідповідності є вища залученість мусульман до практичного вираження своєї релігії, а також висока частка трудових мігрантів серед мусульманського населення великих міст.

Звичайно, масові ісламські святкування не могли проходити без політичного контексту місця мусульман у сучасній Росії. Кремлівський диктатор Путін у своєму зверненні підкреслив значення мусульман як «невід’ємної частини багатонаціонального народу Росії» та наголосив на ролі ісламу в збереженні «традиційних цінностей, міжнаціонального миру та єдності країни». Інші представники влади та російські пропагандисти розвинули цю риторику, пов’язавши масштабні святкування з прикладом «успішної інтеграції» та гармонійного співіснування різних народів і релігій. 

Усе це виглядає досить іронічно на тлі проштовхування стереотипу про «християнську Росію» прихильниками Кремля в Європі. Вони протиставляють міграційні проблеми та культурний занепад ЄС буцімто православній Росії, проте рівень ісламізації останньої вищий, ніж у найвідкритіших до мусульман країнах Європи. У 2024 році в Москві проживало 3-4 мільйони мусульман. Це значно більше, ніж у найбільш ісламізованих містах Європи (у Лондоні — до 1,3 мільйона, у Берліні — до 420 тисяч, у Франкфурті — до 120 тисяч).