В Ізраїлі археологи відкрили 1400-річну церкву в пустелі Негев

Керівницею групи дослідників була професорка з Університету Бен-Гуріона Яна Чехановець. В інтерв’ю виданню Times of Israel вона розповіла, що групі вдалося віднайти мозаїчну підлогу церкви, а використання сучасних технологій дозволило точно локалізувати храм, який ще понад століття тому частково фіксували дослідники Томас Едвард Лоуренс та Леонард Вуллі.

«Наскільки нам відомо, на цьому місці не було жодних святих місць чи важливих реліквій, але це була остання зупинка перед пустельною дорогою. Таким чином, воно стало дуже жвавим, люди залишалися там на деякий час, і мешканці почали будувати всі ці численні церкви», — заявила вона.

Поруч із залишками церкви археологи виявили хоспіс для паломників і лазню з мармуровими елементами та розписами. Наявність такої інфраструктури підтверджує, що весь комплекс розташовувався на шляхах паломників і потоки вірян регулярно проходили пустельними дорогами. Церква і додаткові будівлі були певним логістичним центром. У візантійський та ранній ісламський періоди це було останнім великим пунктом перед дорогою до Синаю. Саме тому, попри відсутність реліквій, воно набуло такого значення у маршрутах християн того періоду. За оцінками дослідників, у Нессані проживало до двох тисяч людей, однак кількість церков — мінімум шість, (інші були віднайдені раніше).

Археологам вдалося легко визначити датування знахідки, адже там був грецький напис, у якому згадується меценат Сергій. У 601 році він разом із родичами прибули туди з міста Емеса (сучасний Хомс у Сирії) та допоміг із будівництвом церкви. Окрім цього на залишках будівель знайдено стародавні графіті, які засвідчують, що через поселення пройшли навіть паломники із Грузії та Вірменії. 

Нові знахідки доповнюють інші раніше виявлені залишки церков і християнських поселень візантійської доби. Однак після мусульманського завоювання Святої Землі у VII столітті Нессана втрачає значення приблизно через півтора століття.  Це було пов’язано із наслідками ісламізації, витісненням християн та ізоляцією регіону від християнських паломників. Однак на сьогодні ця знахідка вкотре підтверджує не лише християнську присутність в регіоні, а й те, що християни є невіддільною частиною Близького Сходу.