Широкого розголосу набула історія фактичного вбивства жінки в контексті здійснення процедури евтаназії. Це сталося попри її незгоду у програмі так званої «медичної допомоги при смерті» (MAiD). Дана історія є тривожним прецедентом, який підтверджує давні перестороги щодо використання закону про евтаназії як інструменту легального вбивства.
Медіа не поширюють імені пацієнтки і називають її «пані Б», якій понад 80 років. Вона перенесла операцію аортокоронарного шунтування, після якої боролася з ускладненнями у вигляді дихальної недостатності. Стан жінки поступово погіршувався, і вона вирішила припинити активне лікування, обравши паліативну допомогу. Після виписки з лікарні за нею певний час доглядав чоловік.
З часом чоловікові стало важче справлятися з навантаженням турботи про жінку. Саме він звернувся до служби MAiD із заявою, що його дружина хоче скористатися правом на евтаназію. Під час першого огляду і спілкування з лікарем «пані Б» заявила, що бажає відкликати запит на евтаназію. Вона пояснила це особистими та релігійними переконаннями і наголосила, що бажає отримати стаціонарну паліативну допомогу або перебувати в хоспісі.
Наступного дня після огляду жінку доставили до лікарні. Медики визнали її стан стабільним, проте в її чоловіка зафіксували сильне емоційне вигорання через догляд за хворою. Лікарка паліативної допомоги подала запит на переведення пацієнтки до хоспісу, однак їй було відмовлено. Після цього чоловік наполягав на проведенні повторної і прискореної оцінки MAiD.
Другий лікар визнав жінку такою, що відповідає критеріям для проведення евтаназії. Коли перший лікар, який оглядав пацієнтку, дізнався про це рішення, то рішуче заперечив. Він звернув увагу на різку зміну позиції пацієнтки (при цьому первинний запит на евтаназію був здійснений за словами чоловіка), тому просив провести нову особисту зустріч із жінкою наступного дня, однак йому відмовили, вважаючи ситуацію «терміновою». В підсумку до справи залучили третього лікаря, який провів віртуальну оцінку та погодився з висновками другого лікаря, погодивши вбивство. Того ж вечора «пані Б» була піддана евтаназії.
Після аналізу цього випадку члени Комітету з перегляду смертей за програмою MAiD заявили про хибність рішення, адже воно було ухвалене надто швидко і без вивчення обставин. Також звернули увагу на ризик зовнішнього тиску через емоційне вигорання опікуна та відсутність доступу до стаціонарної паліативної допомоги. Окреме занепокоєння викликає те, що лікарський «консенсус» склався не на користь пацієнтки. Сам процес відбувався таким чином, що навіть голос лікаря, який заперечував проведення евтаназії, був нівельований і жінка загинула.
Перегляд оцінки здійсненого лікарського вбивства не поверне до життя людину. Ця трагічна історія лише підтверджує правдивість застережень, озвучених противниками евтаназії ще на етапі ухвалення відповідного закону. Асистоване самогубство легальне в Канаді з 2016 року і за це десятиліття понад 75 тисяч людей були вбиті таким чином.