З початку повномасштабного вторгнення росіяни намагаються представити свою агресію як певну «духовну війну». РПЦ стала активним рупором Кремля і просто пропагандистським інструментом, але, як і раніше, фактична воцерковленість росіян залишається мізерною.
На російське Різдво лише близько 1,7% москвичів відвідували храми. Про це відзвітували у Головному управлінні Росгвардії у місті Москва. Там повідомили, що забезпечували правопорядок та громадську безпеку під час проведення богослужінь для 220 тисяч людей. Цікаво, що ці дані суттєво відрізняються від повідомлення керівника департаменту національної політики та міжрегіональних зв'язків Віталія Сучкова, котрий для РИА Новости повідомив про понад мільйон вірян у храмах.
Можливо, 220 тисяч вірян, які йдуть до храму, — це вражаюче для українських обласних центрів, однак не для 13-мільйонної Москви (навіть коли б дані Сучкова були точнішими). Особливо мізерно це виглядає в контексті російських претензій на статус «духовної столиці» чи «християнської держави». Інформація про пасивність православних росіян цілком вписуються у тенденцію дехристиянізації Росії із паралельною ісламізацією як регіонів, так і столиці.
Яскравим свідченням падіння популярності РПЦ було ігнорування хресної ходи, яку підтримувала влада. Торік хода у Москві зібрала лише близько 40 тисяч людей, тоді як на мусульманське свято Курбан-байрам лише біля однієї Соборної мечеті в Москві зібралося понад 175 тисяч мусульман, а за рік до цього — понад 200 тисяч.
Що стосується України, то наразі немає точної інформації про відвідуваність храмів і церков на Різдво. Проте з кожним роком помічаємо більшу зацікавленість і залученість до святкування саме 25 грудня. З 2023 року, коли Православна Церква України перейшла на новоюліанський календар, Різдво 25 грудня стало загальнонаціональним і частка населення, яка підтримують саме цю дату у 2024 році зросла до 53% серед всіх українців, а цьогоріч ще більше. Водночас серед прихильників УПЦ (МП) не спостерігалося великого ажіотажу щодо Різдва 7 січня. Це лише підтверджує, що державна підтримка певної дати для номінальних православних цієї церкви все ж мала значення.