Сьогодні, 27 жовтня, Верховний Суд України поставив крапку в питанні відмови від мобілізації через релігійні переконання. Об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що чинне законодавство не передбачає виключень із обов’язку проходити військову службу під час мобілізації на підставі віровчення чи світоглядних переконань. Водночас суд зауважив, що навіть за умов воєнного стану держава повинна зберігати баланс між правом особи на свободу совісті та обов’язком громадянина захищати Вітчизну.
Приводом офіційно розглянути це питання стала справа № 573/838/24, у якій обвинувачений, що належить до релігійної організації Свідків Єгови, відмовився від проходження служби, посилаючись на свої релігійні переконання. Суди попередніх інстанцій визнали його винним за статтею 336 Кримінального кодексу України, тобто ухилення від призову під час мобілізації.
Захист наполягав, що така відмова була правом людини, адже віровчення Свідків Єгови категорично забороняє будь-яку участь у військовій діяльності, навіть без застосування зброї. Розглядаючи скаргу обвинуваченого, Об’єднана палата Верховного Суду наголосила, що служба після мобілізації не завжди означає безпосередню участь у бойових діях. Судді наголосили, що існують численні форми військової служби небойового характеру, як-от ремонт техніки, евакуація поранених, будівництво укріплень і забезпечення логістики. Тому саме по собі релігійне переконання не може бути абсолютною підставою для звільнення від обов’язку служити під час мобілізації.
Водночас суд визнав, що обмеження свободи совісті мають бути пропорційними до мети захисту держави від агресії. Хоча рішення Верховного Суду формально підтвердило відсутність законної можливості відмовитися від мобілізації з релігійних мотивів, в ньому чітко наголошується, що призов на військову службу під час мобілізації автоматично не скасовує права на сумлінну відмову від носіння або використання зброї. Це означає, що навіть у воєнний час не можна нехтувати переконаннями і вірою людини, а держава має забезпечувати можливість альтернативної діяльності у війську, якщо це не підриває обороноздатність країни.
Таким чином нині існує потреба створення фактичних умов небойової служби для тих вірян, які відмовляються від використання зброї. Однак у випадку Свідків Єгови навіть за таких умов питання залишається відкритим, адже вони вважають, що свідок не повинен підтримувати жодну державну чи політичну систему (це включає і відмову брати участь у виборах чи іншу суспільно-політичну діяльність). Власне у скарзі підсудного зазначалося, що його переконання несумісні із виконанням будь-якої військової служби, включно зі службою без зброї.
Очевидно, що держава не може забезпечити повне виконання такого бажання свідків Єгови, адже у статті 65 Конституції України зазначено, що громадяни зобов’язані захищати Батьківщину і зберігати її суверенітет та територіальну цілісність. Українське законодавство не передбачає умов, за яких людина повністю звільняється від обов’язків перед державою, але держава може створити умови для проходження служби у війську з урахуванням перекоань, які не ослаблюють обороноздатність країни.