Сотні тисяч британців протестували проти ісламізації та міграційної політики королівства

Цей марш ініціював антимігрантський та антиісламістський активіст і політик Томмі Робінсон (справжнє ім’я Стівен Якслі-Леннон). Це неоднозначна фігура з огляду на цілий комплекс його поглядів та висловлювань. З одного боку, він справедливо наголошує на провальній політиці мультикультуралізму та ісламізації Сполученого Королівства. З іншого — відкрито підтримував політику Кремля, відвідував Санкт-Петербург у 2020 році та поширював російську пропаганду вже після повномасштабного вторгнення РФ.

Разом з цим, недільний масштабний протест варто розглядати комплексно, враховуючи різноманіття людей, які вийшли проти міграційної політики. Там були ті учасники, яких дійсно можна назвати «ультраправими активістами», однак їх була явна меншість. Більшість становили звичайні британці, які також приходили родинами з дітьми та мирно висловлювали свою позицію.

В контексті європейських антимігрантських рухів варто пам’ятати і враховувати кілька аспектів. Найперше, біженці і мігранти — це різні категорії, а останні бувають легальними та нелегальними. Протягом останніх десятиліть (особливо після 2015-го року) на тлі кризи біженців з’явилися рухи та організації, які сприяють саме нелегальній міграції. Також дана проблема накладається на домінування ліволіберальних тенденцій у 2010-х та помітну поляризацію суспільства як наслідок утопічних і часто антинаціональних трендів.

Тригером наростання антимігрантських настроїв стало значне збільшення частки, найперше, мусульманського населення та зростання значення культури, яка часто суперечить цінностям британського суспільства. Прикладом цього є формування мусульманських спільнот у великих містах, де домінують закони шаріату. Дана проблема поглиблюється, оскільки десятки тисяч людей щороку нелегально потрапляють до Великої Британії та човнах.

У 2025 році особливо гостро стоїть проблема замовчування насильницьких злочинів (пограбування, зґвалтування), вчинених мігрантами і зокрема мусульманами. Ця тенденція не нова і точно не означає, що всі мусульмани чи мігранти є злочинцями. Однак протест направлений не лише проти радикальних чи асоціальних елементів, але й проти уряду та політики приховування масштабів проблеми з безпекою, що є компонентом цілеспрямованого мультикультуралізму. 

На тлі поляризації та масштабування протесту в Британії (і потенційних протестів в інших європейських країнах з аналогічними викликами) проблематичним є той факт, що вітчизняні медіа представили ці події як захід ультраправих, а значно менший мітинг (до 5 тисяч) противників антимігрантського маршу були визначені як «антифашисти». Звичайно, така риторика є наслідком багаторічного обрання лояльності до риторики і позицій певних партій, ігноруючи об’єктивні проблеми, розв’язання буде центральним в європейській політиці наступних років і можливо десятиліть.

Тут варто враховувати і очевидну проблему впливу російської пропаганди та власне кремля на рухи й партії, які позиціюють себе як антимігрантські. Причини цієї проблеми криються в багаторічній роботі росіян із всіма антисистемними політиками в ЄС, яких Україна або ігнорувала, або прямо виступала як антагоніст. З одного боку, ми справедливо можемо наголошувати на їхній аморальності, фальшивості риторики про буцімто «християнські цінності» та буквальній зраді Європи через лояльність до РФ. З іншого боку, дуже безвідповідально таврувати всіх противників ісламізму чи нелегальної міграції «фашистами» або «радикалами», адже проблема є об’єктивною, а вимоги зупинити ісламізацію та покарати злочинців — справедливими.