Деснянський районний суд міста Київ визнав «шлюбні стосунки» між двома гомосексуалістами, що створює небезпечний прецедент посягання на принципи, на яких ґрунтується визначення шлюбу в Україні. Рішення по цій справі було опубліковане ще 10 червня, однак резонансу історія набрала лише сьогодні.
Двоє чоловіків, які вважають себе сім’єю, подали до суду для підтвердження своїх «шлюбних стосунків», попри відсутність в Україні одностатевих шлюбів чи будь-яких інших інститутів, які б визнавали гомосексуалістів як подружжя. Річ у тім, що один з них є дипломатом і намагався вивезти іншого за межі України в довгострокове відрядження, однак така функція доступна лише для членів сім’ї.
Конституція України має чітке визначення шлюбу, закріплене у 51 статті: «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї». Сімейний кодекс також обмежує визнання шлюбу двома людьми різної статі, однак включає визнання деяких правових наслідків шлюбу для людей, які не мали юридичної реєстрації.
Попри гетеросексуальний принцип юридичного визнання шлюбу, суд став на сторону гомосексуалістів та задовольнив їхній позов на основі спільного проживання, імітації «шлюбної церемонії», яка не мала правових наслідків, та укладання гомосексуального шлюбу у Сполучених Штатах Америки (загалом такий «шлюб» Україна не визнає через конфлікт із вітчизняним законодавством).
Аргументація за визначення таких стосунків «шлюбними» спирається на вторинні аргументи з метою обходу чітких і однозначних норм українського законодавства. Серед юридичних норм, на які посилався суддя, було і рішенням Конституційного Суду від 03 червня 1999 року, згідно з яким «до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках».
Суддею у цій справі була Бабко Валерія. Цікаво, що, проаналізувавши наявні норми законів, вона дійшла висновку, що гомосексуальні зв’язки можна вважати не просто сімейними (спираючись на рішення 1999 року та фактичне проживання), а шлюбними, що логічно суперечить визначенням шлюбу в Україні.
Дане рішення є тривожним інцидентом з огляду на шлях обходу чинного законодавства та отримання гомосексуалістами статусів, які суперечать конституційному визнанню шлюбу. Очевидно, що ЛГБТ-організації та лояльні до них політики і лобісти будуть намагатися змінити українське законодавство, посилаючись і на це рішення також. Однак в стані екзистенційної війни Україна не може продовжувати «бавитися» в утопічні теорії про варіативність шлюбу, але навпаки — має направити зусилля для захисту інституту сім’ї, батьківства й материнства.