Служба безпеки України повідомила про заочне засудження до 11 років позбавлення волі луганського митрополита Василя Поворознюка. Його визнано винним у пособництві державі-агресору. Поворознюк є не першим священнослужителем УПЦ Московського патріархату, якого засудили за сприяння окупантам, однак він вирізняється особливою лояльністю РФ та безпосередньою участю в кремлівській церемонії анексії українських областей.
Суд довів, що Василь Поворознюк публічно підтримав агресивну війну проти України, брав участь в пропагандистській роботі на агресора (зокрема у «круглому столі» в Луганську, а також у вересні 2022 року прибув до Кремля задля участі у заходах з незаконного «приєднання» захоплених територій до РФ. Також суд постановив конфіскувати та передати державі усе його належне майно (дві квартири, приватний будинок і два автомобілі).
Василь Поворознюк свого часу зробив успішну кар'єру в ієрархії УПЦ (МП). Спочатку він служив як намісник монастиря в Києві, а перед повномасштабним російським вторгненням мав сан митрополита Луганського і Алчевського. Він відкрито підтримав агресію Росії і закликав до захоплення українських територій. Цікаво, що до 2022 року засуджений не був помічений у публічній антиукраїнській діяльності, однак при першій нагоді не лише співпрацював з окупантами в релігійних питаннях, але став рупором пропаганди.
Хоча вирок суду передбачає 11 років позбавлення волі, однак Поворознюк знаходиться не на підконтрольній території України і визнається державою як той, хто переховується від судочинства. Разом з цим, у вироку йдеться, що Поворознюк позбавлений права обіймати будь-які посади в релігійних організаціях на строк 13 років. Це означає, що УПЦ (служителем якої він був) зобов’язана виключити його із священства та заборонити служіння. Наразі УПЦ (МП) ніяк не прокоментувала вирок та ситуацію загалом.
За словами голови СБУ Василя Малюка, станом на червень триває розслідування 174 кримінальних справ щодо кліриків УПЦ (МП). З них 122 священнослужителям уже оголошено підозру, а 31 особу засуджено. Це свідчить, що проблема антиукраїнської діяльності серед духівництва цієї церкви стосується не окремих осіб, але існує ширше і системне явища, коли частина духівництва перетворилася на інструмент російської гібридної агресії.