Верховний комісар з прав людини при ООН засудив Україну за заборону релігійних організацій, які керуються з Москви. Про це йдеться у звіті організації про ситуацію з правами людини в Україні. Розглядаючи ситуацію із релігійними правами, ООН демонструє нерозуміння глибинних процесів, пов’язаних із впливом московського патріархату.
«Ліквідація релігійної організації є серйозним обмеженням, яке впливає на можливість людей сповідувати свою релігію або переконання спільно з іншими і ставить під загрозу життєздатність громади в цілому. Для такого заходу потрібна наявність дуже вагомих підстав», — зазначено в звіті.
Далі йде твердження, що «Україна не продемонструвала необхідності та пропорційності цього», адже ООН не визнає захист національної безпеки такою необхідністю. В організації пропонують натомість обмежитися заходами щодо окремих осіб за правопорушення, мовляв, це буде «задовільним і достатнім».
Позиція Організації Об’єднаних Націй викриває їхнє нерозуміння реальної загрози впливу Московського патріархату на безпеку в Україні. З серпня 2024 року набув чинності закон, що забороняє в Україні діяльність релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України. Цей закон не містить жодних положень про небажаність чи заборону релігійних доктрин і обрядів, натомість він створює умови для розриву зв’язку релігійної організації із релігійною владою (РПЦ), котра прямо загрожує Україні та її громадянам. Було б дуже дивним і нелогічним, коли б Україна продовжувала ігнорувати такий зв’язок з огляду на відкрите проголошення патріархом Кирилом «священної війни» проти нашої держави.
Ніхто не забороняв східне православ’я як віру, що підтверджує існування ПЦУ. В Україні немає заборони чи обмежень для представників будь-яких релігій, а конфлікт з УПЦ (МП) має виключно політичний і безпековий, а не релігійний характер. Теоретична пропозиція від ООН проводити розслідування проти окремих осів вказує на нерозуміння ідеології «русского мира» та природи ворожнечі між російським православ’ям та Україною. Протягом багатьох років РПЦ через УПЦ поширювала наративи про «триєдинство Русі», «один народ» та «сатанинське НАТО». Ігнорування такої пропаганди неприпустиме в країні, яка буквально бореться за свій суверенітет та існування.
Критика від ООН, ймовірно, буде проігнорована. Це закономірно на тлі падіння залишків авторитету й впливовості цієї структури. Організація Об’єднаних Націй роками безрезультативно освоювали мільярдні бюджети, примножуючи свої занепокоєння. Вона не зробила нічого, щоб зупинити російську агресію проти України, а викриття її співпраці з терористами (діяльність БАПОР) та мовчання щодо масових злочинів (ООН роками ігнорувала тортури і вбивства, вчинені сирійським режимом) лише підтверджує політизованість її позицій, які не на користь України.