В Грузії відбулася інавгурація президента, обраного проросійським парламентом

Чинний президент Саломе Зурабішвілі раніше закликала бойкотувати інавгурацію та оголосила новообраний парламент нелегітимним, адже вибори відбувалися з численними порушеннями. Сьогодні вона мирно покинула резиденцію президента та заявила: «Я залишаю це місце і беру з собою законність».

Попри масштабні вуличні протести і системність демонстрацій, що тривають з кінця жовтня, влада зневажила волю народу та багато разів застосовувала силу до протестувальників. Чотири парламентські партії, які складають опозицію, бойкотували церемонію, проте від їхніх голосів тепер мало що залежить. Проросійські політики намагається закріпити нове правління із курсом відмови від інтеграції з Європейським Союзом.

Загальна ситуація в Грузії виглядає як закріплення відходу Грузії від демократії. Це перше обрання нового президента шляхом парламентського голосування, а не всенародного. Хоча така практика притаманна багатьом країнам, але в Грузії є проблема із легітимністю та демократичністю жовтневих парламентських виборів.

Голосування супроводжувалося численними порушеннями і міжнародні спостерігачі зафіксували тиск на виборців, залякування опозиції та зловживання адміністративними ресурсами. Також в ході передвиборчої кампанії використовувалися антиукраїнські та маніпулятивні меседжі про необхідність лояльності до волі Кремля задля миру і процвітання.

27 грудня Сполучені Штати запровадили санкції проти засновника партії «Грузинська мрія» Бідзіни Іванішвілі, звинувативши його у зв'язках з Кремлем та підриві демократичного процесу в країні. Цю позицію підтримав і український президент Володимир Зеленський закликав західних партнерів наслідувати приклад США та ввести аналогічні санкції.

Новий невизнаний президент Михаїл Кавелашвілі — колишній футболіст, який після завершення спортивної кар'єри приєднався до «Грузинської мрії» та обирався депутатом до парламенту. У своїй інавгураційній промові він закликав до єдності, пріоритетності грузинських інтересів та говорив про біль, викликаний конфліктами, що «відокремили грузинів від їхніх абхазьких і осійських братів і сестер, з якими їх пов'язує багатовікова історія, дружба і любов». Він не згадав у цьому контексті ні Росію, ні російську окупацію.

Невизнання його президентства західними країнами навряд дійсно вплине на ситуацію. Європа вже мала досвід із запереченням влади Олександра Лукашенка, проте де-факто це нічого не змінює. Якщо Грузія буде і надалі відходити від співпраці з ЄС, то це лише сприятиме її зближення з Росією. Це і є той ганебний сценарій, коли жертва агресії повертається під контроль свого нападника, попри війну і приниження.