Як ідея про гей-парад у кожне село стає реальністю в Канаді

1 грудня 2024 р. \ оновлено 2 грудня 2024 р.

Уявіть, що ви мер маленького містечка з населенням 1300 людей. І одного дня держава штрафує вас і місто за... ігнорування проведення гей-параду. Саме це сталося в канадському містечку Емо в провінції Онтаріо. Муніципальна влада не вивішувала шестиколори і не святкувала «прайд-місяць» ще з 2020 року, коли було ухвалене рішення ігнорувати ці заходи, адже більшість населення селища не зацікавлені в цьому.

Протягом останнього року четверо людей звернулися до місцевої влади з вимогою вивішувати ЛГБТ-прапор та підтримувати відповідні заходи у червні. Але влада проігнорувала їх звернення. Місцеві активісти, заручившись підтримкою інших спільнот секс-меншин, подали до суду позов проти влади. Організація Borderland Pride звинувачує мера Емо у «дискримінації та упередженнях», адже він не відгукнувся на їх вимогу «святкувати гордість ЛГБТ».

Цей дивний позов розглядав Трибунал з прав людини. Спочатку Borderland Pride пропонував відкликати звинувачення, якщо влада погодиться з умовами лояльності: вибачитися перед ЛГБТ-спільнотою, дати зелене світло для всіх майбутніх тематичних заходів у муніципальних приміщеннях без сплати оренди, надати фінансову підтримку руху без розголошення суми тощо.

Місцева влада, включно із мером Гарольдом Макквакером обґрунтовували свою позицію демократією. Мер сказав, що Емо є хорошою християнською спільнотою і що при ухваленні рішень він врахував думки кожного в цьому районі.

 «Це складна ситуація. Безумовно, ми в громаді не маємо нічого проти будь-кого, хто тут живе, чи тих, хто їх думає. Демократія складається з різних людей, і більшість править», — заявив тоді Макквакер.

Мер Емо Гарольд Макквакер.

Однак суд не оцінив цього демократичного процесу та виніс рішення оштрафувати селище на 10 тисяч доларів і особисто мера на 5 тисяч доларів. Також Макквакер і двоє членів ради міста, які голосували проти офіційного проголошення «місяця гордості» за рішенням суду зобов’язані пройти курс навчання «Права людини 101», який по суті є пропагандою ЛГБТ-ідеології.

Історія абсурдного конфлікту в маленькому містечку демонструє, наскільки фанатично і тоталітарно ця ідеологія проникає у життя навіть найменших громад. Справа була навіть не в обмеженнях для організації ЛГБТ-заходів, а саме в ігноруванні владою цих подій, а також відсутності висловлення лояльності до даної ідеології. Це приклад прогресування вимог і стандартів такої «толерантності», яка  не має меж, доки суспільство саме не скаже чітке «НІ».