Протягом останніх років Росія посилює свою військову та політичну присутність в Африці, а також здійснює відкриту церковну експансію на чорний континент. У 2021 році Олександрійський патріархат визнав ПЦУ і тим самим потрапив у зону агресії РПЦ, яка тепер впретендує на церковну владу в низці африканських країн.
Російська церква заснувала в Африці власний екзархат нібито на прохання 102 африканських православних священників, які бажали приєднатися до московської юрисдикції. Далі РПЦ створила близько 200 парафій у 25 країнах Африки, що суттєво змінило релігійний баланс і загострило протистояння між двома патріархатами. Це відбувається паралельно з нарощення присутності ПВК «Вагнер» в країнах вздовж південної частини Сахари.
Церковну роль в «русифікації» Африки не можна применшувати, адже священники російського екзархату активно проводять агітаційну діяльність і поширюють пропаганду. Їх основні наративи були чітко окреслені ще на другому саміті «Росія-Африка» влітку 2023 року. Тоді патріарх Кирило заявив, що цінує давнє християнське коріння в Африці, та протиставив політику Кремля історії західної колонізації континенту. Деколонізаторський популізм і критика західного світу є основними ідеями, які легко поширюються в Африці разом із лояльністю до Росії, Китаю та інших авторитарних режимів.
Вплив РПЦ не обмежується пропагандою і культурною експансією. Значно небезпечнішим є факт прямого вербування африканців до лав російської армії та участі у війні проти України. Як повідомляє The Jamestown Foundation, РПЦ надсилає з Африки студентів до Росії для роботи з відновлення храмів і монастирів, але потім частину з них вербують для війни.
Організація посилається також на дані «Новой газеты: Европа» щодо ролі одіозного православного олігарха Костянтина Малофєєва в координації вербування громадян Бурунді, Кенії, Камеруну, Мадагаскару та Уганди. Вони приїхали до Росії як «студенти Ніколо-Угрешської православної духовної семінарії», брали участь у будівництві, але потім воювали проти України.
Попри риторику антиколоніалізму, Росія розглядає Африку як перспективний ринок і місце проживання потенційних рекрутів. В умовах ізоляції Росія намагається заповнити прогалини у своїй міжнародній підтримці, зокрема й шляхом залучення нових союзників серед африканського населення.
