11 липня набув чинності Закон України №1978-XI, який вводить суттєві обмеження та заборони на продаж тютюнових виробів. Тепер заборонено продавати тютюн для самокруток, ароматизовані та електронні сигарети й рідини до них. Протягом року тривав перехідний період, коли можна було розпродати залишки продукції, виготовленої до прийняття закону. Після 11 липня продаж цих виробів є повністю незаконним.
Суттєві зміни торкнулися і правил маркування тютюнових виробів. Тепер 65% площі найбільшої сторони пачки має бути розміщено зображення хвороб, спричинених курінням, і текст, який застерігає про шкоду та наслідки куріння. Це мають бути саме великі зображення, а не текстове попередження, адже умовне «Куріння вбиває» не є ефективним інформуванням про наслідки цієї залежності. На кожній пачці має бути розміщений і QR-код з посиланням на сервіс Центру громадського здоров’я щодо надання допомоги з відмови від вживання тютюну «Я кидаю курити!».
За даними «Центру громадянського представництва «Життя», в Україні 24,5% населення щодня споживають тютюнові та нікотинові вироби. Серед чоловіків цей показник сягає 36%. Також показник вище середнього серед молодих українців віком 18-29 років (30% щодня споживають нікотин та тютюнові вироби). При цьому 4 з 10 молодих курців використовують саме електронні або ароматизовані сигарети.
Цей закон та інші заходи Центру громадського здоров’я покликані насамперед знизити «привабливість» паління, усунути наслідки маркетингових кампаній виробників сигарет і особливо зупинити формування хибного позитивного уявлення про паління в молодих людей.
Християни знають, що нікотинова та інші залежності, є проблемою як для фізичного, так і для духовного здоров’я, тому досить закономірною є підтримка з боку християн обмежувальних заходів щодо паління. На сьогодні Україна приєднується до низки держав, які вже запровадили суттєві обмеження та заборони продажу електронних і ароматизованих сигарет. Ці заходи надзвичайно важливі, адже умовно привабливі формати вживання тютюну були пріоритетним напрямком для тютюнових компаній. Однак набуття чинності обмежувальних законів не є кінцевою метою захисту здоров'я і добробуту людей, адже ці закони мають виконуватися і для цього необхідна належна правова культура в Україні.
