Республіканська партія США вперше за 40 років виключила зі своєї програми заборону абортів. У розпал передвиборчої кампанії партія опублікувала нову програму. За неї проголосували у понеділок і документ є значно коротшим за попередній. В ньому відсутня чітка позиція про захист життя, що було пріоритетом республіканців протягом десятиліть.
Документ складається із 20 пунктів, які включають зобов’язання «закрити кордон і зупинити вторгнення мігрантів», а також продовжити будівництво прикордонної стіни, яку Трамп обіцяв під час свого президентства. Проте він не гарантує продовження боротьби на національному рівні за обмеження чи скасування абортів. Це питання готуються передати виключно на розгляд штатів.
Після рішення Верховного Суду у 2022 році про скасування федеральної легалізації абортів чотирнадцять штатів запровадили майже повну заборону дітовбивства, проте до сьогодні в низці штатів діють ультраліберальні закони про легальність вбивства дитини в утробі матері навіть на 9 місяці вагітності.
Певний відхід від однозначності щодо боротьби з абортами пов'язаний насамперед зі спробами охопити відносно нейтральну частину населення. Вони використовують досить гнучку стратегію схвалення розв’язання цього питання на рівні штату. Проте є проблематичним, адже свідчить про відсутність послідовної оцінки такого явища як аборт. Де-факто ця позиція є досить постмодерної, адже партія офіційно виступає за наявність «своєї правди» в різних частинах країни.
Ця тактика використовується Трампом і його командою ще з 2016 року і послідовні американські консерватори вже критикували експрезидента за це. Тактика постправди й електоральної гнучкості справді має політичний успіх, однак нівелює реальні наміри та певною мірою розбещує виборця. На ділі це виглядає десь так: Для про-лайф аудиторії політики говорять про захист життя і важливість боротьби з абортами на певній території, натомість в штатах з менш лояльною аудиторією вони гарантують можливість визначати легальність абортів на місцях. Так само для прихильників одностатевих шлюбів вони не соромляться заявляти про вірність ідеї так званої «шлюбної рівності», а для християнської аудиторії говорить про сімейні цінності і потребу опиратися гендерній ідеології.
Найбільша проблема такої тактики полягає в розмивання реальних позицій і реальних ідей політичних еліт. Це реальна загроза епохи і політики постправди, коли виборець насправді не знає за що голосує насправді.
Варто зазначити, що в оновленій програмі все ж таки є пункти про зменшення федерального фінансування шкіл, котрі поширюють критичну расову теорію та радикальну гендерну ідеологію, а також виключення чоловіків із жіночого спорту. Насправді ці пункти досить обмежені і виглядають як реакція на найбільш гучні й абсурдні елементи гендерного мейнстриму. При цьому ніхто навіть не порушує питання про скасування одностатевих шлюбів або федеральну заборону на гормональну терапію для дітей.
