Прем’єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак опублікував заяву із критикою гендерної ідеології. «Наших дітей не слід навчати гендерної ідеології в школах», — написав він в Х, що викликало жваве обговорення та як слова підтримки, так і критику.
Скептики можуть заперечити, мовляв, Сунак залишається при владі останні тижні-місяці, однак сам факт відкритого заперечення присутності гендерної ідеології в школі вже став нормою британського політичного життя. Цікаво, що критика Сунака здебільшого полягає не в захисті гендерної ідеології, але в претензії до Консервативної партії, яка 10 років перебуває при владі і за цей період поширення гендерної пропаганди стало повсюдним.
У травні уряд Сунака дав розпорядження внести зміни до шкільної програми статевого виховання з метою усунути ранню сексуалізацію дітей та теми, які можуть підштовхнути дітей до сумнівів у власній статі. Вчителі повинні будуть викладати лише біологічні факти про стать, а не ліву пропаганду про множинність гендерів та пріоритет самоідентифікації. Все це є частиною ширшої кампанії консерваторів щодо зменшення впливу трансгендерного порядку денного, захисту просторів для однієї статі (вбиральні, роздягальні) та захисту жіночого спорту.
Українські прихильники ЛГБТ (особливо ті, хто представляє їх в контексті євроінтеграції) звинувачують захисників сімейних цінностей у конспірології, коли останні використовують такі поняття як «гендерна ідеологія» та закликають боротися з її розповсюдженням. Однак це поняття стає дедалі актуальнішим саме у державах так званого «першого світу», які десятиліттями проводили надто ліберальну політику щодо сім’ї й ідентичності.
У таких державах як Велика Британія чи США протягом останніх років простежується суттєвий відхід від сприйняття гендерної теорії як блага чи «прогресу». Дедалі більше людей усвідомлює стратегічні загрози від плутанини ідентичностей та підтримки державою гендерного божевілля. Ця тенденція проявляється в низці законів штатів щодо заборони гормональної терапії для неповнолітніх, а також заборони викладати гендерну теорію в державних школах. Хоча таких штатів все ще меншість, а за деякі закони доведеться поборотися в суді, однак ріст цієї тенденції очевидний.
В Україні ситуація дещо інша. Певні тренди й тенденції приходять до нас пізніше і наше інформаційне поле все ще наповнене наративами тотожності прогресу і сприйняття гендерної теорії. Окремі ЛГБТ-активісти навіть вимагають покарання для захисників сімейних цінностей за буцімто «дискредитацію України» в очах західних партнерів. Однак часи змінюються і Україні вже варто бачити певні тенденції та формувати поле співпраці із західними консервативними політиками і громадськістю, яка не схвалює гендерні експерименти.