Сьогодні, 31 травня, в німецькому місті Мангейм мав відбутися захід за збереження німецької культури, свободи слова та на підтримку Ізраїлю. В середмісті на ринковій площі учасники демонстрації готувалися до події, розгорнули прапори та банери, але близько 11:35 чоловік напав на присутніх з ножем.
Він тяжко поранив антиісламського активіста Міхаеля Штюрценбергера та ще кількох людей. Поліція втрутилася оперативно, однак терорист порізав кількох правоохоронців та вдарив одного з них ножем в спину. Момент нападу потрапив у трансляцію Штюрценбергера, який продовжив знімати. На відео чоловік в окулярах і з довгою бородою агресивно б’є людей біля стенда «Pax Europa». Нападника зупинив тільки постріл поліцейського.
Штюрценбергер багато років публічно виступає з антиісламськими тезами та їздить по країні із промовами, в який привертає увагу до проблеми «політичного ісламу» та мусульманських перспектив у Європі. Йому регулярно погрожують, однак його риторика також часто далека від конструктиву. Разом з цим, він один з небагатьох, хто відкрито говорить про загрозу політичного ісламу та вже очевидні цивілізаційні зміни, які принесла демографічна криза.
Напад у Мангеймі симптоматичний. В сучасній Німеччині стає дедалі менше свободи. Ліберально-демократичні заклики до плюралізму, толерантності і готовності вмістити людей з різними поглядами поступово зазнають краху, адже бути в опозиції до активної ісламізації просто фізично небезпечно. Натомість дедалі частіше німецький публічний простір заповнюється не лише елементами мусульманської культури, але й чіткими політичними вимогами. За минулі пів року відбулося щонайменше три мітинги з вимогами встановлення в Німеччині халіфату як оптимальної для мусульман форми правління.
Будь-яка ситуація, коли захист своєї національної культури та критика тероризму стає приводом до теракту, свідчить про серйозну проблему не лише безпеки, але й політичної культури. Сьогоднішній інцидент у Мангеймі далеко не перший напад ісламістів. Подібні теракти відбувається досить регулярно і німецька влада не поспішає підходити до проблеми комплексно чи бодай визнати проблему швидкої ісламізації та її наслідків.