В Туреччині ще одну церкву IV століття перетворили на мечеть

Це рішення викликало критику і засудження з боку православних християн, а також грецьких посадовців, які вбачають у діях Реджепа Ердогана наступ як на християнську, так і на грецьку спадщину. У грецькому МЗС опублікували заяву із звинуваченнями Анкари у провокації:

«Рішення турецької влади розпочати функціонування монастиря Хора як мусульманської мечеті є провокацією для міжнародної спільноти, оскільки воно спотворює та впливає на його характер як об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що належить людству».

Церква Святого Спасителя в Хорі є одним з найяскравіших зразків візантійського мистецтва. На стінах храму представлені численні сцени з Біблії, а також зображення апостолів та отців церкви. Після завоювання Константинополя турками-османами колишню церкву Хора перетворили на мечеть Каріє. Мозаїки та фрески із зображенням людей заборонені в ісламі, тому їх покрили шаром тиньку. Після реформ Ататюрка і секуляризації Туреччини американські дослідники з 1940 року мали змогу реставрувати храм і в 1948-му його відкрили як музей.

Перетворення колишнього православного собору на мечеть — не рідкість для Туреччини. Найгучніший приклад такого переобладнання ми спостерігали 4 роки тому із Софіївським собором у Стамбулі, який раніше також був музеєм, а став мечеттю. Після відкриття Храму Хора як мечеті представники ЮНЕСКО заявили, що односторонні зміни в Хорі та Святій Софії можуть вплинути на їх статус Всесвітньої спадщини.

Чому, попри критику, це відбувається знову? Турецька влада проводить системну політику дехристиянізації, усунення згадок і навіть символів християнського коріння на своїй території. Чинний президент поступово, але систематично усуває традиції і принципи зменшення ролі ісламу, які приніс Ататюрк понад століття тому. Натомість Ердоган і його послідовники сприяють активній, а подекуди й агресивній ісламізації.

В Стамбулі немає гострої потреби засновувати нову мечеть, особливо на місці християнського храму, тому рішення Ердогана є очевидно політичною демонстрацією релігійно-експансіоністської позиції. Чергова демонстрація мусульманського характеру турецької влади є тривожним свідченням ісламізації як владних інституцій у поки ще світській Туреччині, так і поширення мусульманського впливу на останні символи християнського коріння в країні.

Церкви і храми стають мечетями не лише в переважно мусульманських країнах, але й у європейських державах, які традиційно були християнськими. Франція, Британія, Швеція, Німеччина і навіть Італія – повсюди за останні десятиліття зростає динаміка відкриття мечетей, а християнські святині занепадають. Однак не остання роль в цьому належить і самим європейцям, які охололи у вірі і були не здатні захищати свою культуру і цивілізацію.