Мер Варшави Рафал Тшасковський видав постанову, яка вводить нові правила для муніципальних установ: з усіх міських установ мають зникнути релігійні символи. Метою нововведення названо «боротьбу з дискримінацією за статтю, віком, походженням, релігією, здібностями чи світоглядом». Варшавська влада визначає публічну демонстрацію своїх переконань і віри як «дискримінацію» інших.
Рішення Тшасковського викликало обурення серед членів та прихильників Права і Справедливості й загалом польських правих. Євродепутат від Суверенної Польщі (PiS) Беата Кемпа в Х розкритикувала варшавського мера та заявила про неможливість перемогти віру: «Президент Варшави, ви можете примусово зняти хрести зі своїх офісів. Ви можете покарати чиновників за молитву. Але ви ніколи не переможете віру людей».
Рафал Тшасковський відповів на критику повторенням і роз’ясненням своєї позиції: «Кожен має право на свою віру (або її відсутність). Державні службовці також. І кожен, хто приходить в офіс займатися своїми справами, має право відчувати себе в нейтральному офісі».
Нейтральність держави в контексті релігії була предметом численних дискусій з Нового часу. Принцип розділення церкви і держави може виявлятися по-різному. В історії Заходу спостерігаємо яскраві французький та американський досвід.
У Франції свобода віросповідання традиційно обмежується принципом Laïcité (секулярність за замовчуванням), який фактично розділяє приватне і публічне життя, а духовність і віросповідання обмежує приватним. Антицерковний характер становлення республіки заклав тривалу підозру та упередження щодо християнства і його ролі в державі, тому стереотип щодо сумнівності церкви породжує ворожість до публічного виявлення і свободи сповідувати віру будь-кому і будь-де.
В США також діє принцип розділення церкви і держави, однак це не означає, що державні службовці повинні мовчати про свою віру чи трактувати її як щось інтимне і непристойне. Ідея про розподіл публічного (світського) і приватного (релігійного) була чужою для Америки, бо саме інтеграція біблійних принципів в суспільне життя і породила традиційні американські цінності, а найперше — прагнення будувати нову країну. При цьому існує аналогічна свобода для людей різних віросповідань, а спроби заборонити демонструвати свою релігійну тотожність і є дискримінацією.
Вже протягом багатьох років у Польщі зберігається явний поділ суспільства щодо оцінки церкви і ставлення до християнства. Це дещо відрізняється від українського релігійного і політичного становища, коли значна частина населення сприймає церкву помірно позитивно чи просто байдуже. У Польщі є значна частка скептиків церкви чи навіть відкритих противників, які виступають за обмеження її прав.
Ліві та ліволіберальні сили намагаються наслідувати французький досвід і усунути церкву з публічної сфери, а християнські цінності та ідентичність із національного портрета поляка. Ця боротьба стала відкритою та включає різноманітні засоби, включно із медійним ресурсом. Прикладом цього є торішня кампанія дискредитації папи Івана Павла ІІ, який є визначальною постаттю для польської історії та ідентичності.
