У храмі РПЦ відкрили курси військової підготовки для підлітків за участю учасників війни проти України

16 травня 2024 р.

13 травня Єлизаветинський храм у Підмосков’ї опублікував оголошення про набір в групи для підлітків від 12 років для навчання поводження зі зброєю і тактичній медицині. Їх інструкторами стануть безпосередні учасники агресії проти України.

Програма цих курсів включатиме навчання поводження зі зброєю, ведення вогню з укриттів та у лісі, евакуацію поранених, груповий штурм об’єктів та мінування і поводження з вибухонебезпечними об’єктами. Ці заняття є частиною кампанії російської мобілізації та потенційного поповнення рядів контрактників. Окрім навчання основам військової справи, російські підлітки будуть слухати «патріотичні» лекції від священнослужителів, яких вже благословив на цю справу архієпископ Одинцовський і Красногорський Хома.

Воєнізовані курси для неповнолітніх за участі вбивць і агресорів — це точно не євангельський приклад діяльності церкви. Проте, зважаючи на діяльність РПЦ (особливо за останні роки), це саме те, чим є у своїй суті російське православ’я. Після березневого засідання «Всесвітнього Російського Народного Собору» і оголошення російської агресії «священною війною» ідеологія російського світу є не просто загальним кремлівським наративом, а позицією РПЦ щодо оцінки самої Росії та зовнішнього світу.

У 2023 році московський патріарх наказав усім священникам РПЦ щодня читати молитву за перемогу над Україною. Тим, хто цього не буде робити, загрожує позбавлення сану і такі прецеденти вже є. Так, колишнього настоятеля храму Живоначальної Трійці протоієрея Олексія Умінського, саме за це усунули з посади. Цікаво, що його місце зайняв протоієрей Андрій Ткачов зі Львова, який закликав російських військових бомбити Україну та назвав мусульманина Рамзана Кадирова «частиною російської цивілізації».

Російська православна церква мала достатньо прикладів переступів базових євангельських принципів та християнської моралі. Це стосується як позицій окремих одіозних служителів, так і керівництва церкви та офіційної її позиції. При цьому ми не спостерігаємо належних кроків з боку Всесвітньої ради церков щодо потенційного виключення РПЦ чи бодай чіткого засудження її позицій.