logo

Як українські міністерства підвищують пріоритетність гендерної ідеології

27 листопада 2023 р. \ оновлено 22 лютого

22 листопада у Києві відбувся сьомий Український жіночий конгрес, на якому виступила Державний секретар Міноборони Людмила Дараган із заявою про необхідність впровадження гендерної політики в Міністерстві оборони.

Вона повідомила, що наразі в міністерстві є необхідність «подолати гендерні стереотипи» та «збільшити кількості жінок на посадах командирів підрозділів». На десятому році війни в Міністерстві оборони особливо стурбовані питанням гендерної рівності. Протягом цього року політики постійно залучалися до участі в різних гендерних проектах і навіть сам міністр долучився до схвалення законопроекту про одностатеві партнерства.

В умовах активної оборони та відвоювання українських земель пріоритетом війська має бути максимальна ефективність та орієнтація на успішність операції і збереження життів. Нав’язування гендерної ідеології, особливе акцентування на штучних критеріях рівності і недискримінації є фактором обтяження структури і шкодить інтересам України.

На жіночому конгресі згадали і Стратегію впровадження гендерної рівності у сфері освіти, прийняту МОН у грудні минулого року. Цей документ є складовою політики гендерного мейнстримінгу (gender mainstreaming policy) та серед іншого включає «позитивні дії» — дискримінацію для штучного збільшення показників рівності, поширення гендерної ідеології на дошкільну та середню освіту, недопущення ухвалення освітніх рішень, що «не відповідають недискримінаційному, інклюзивному та євроінтеграційному підходу».

24 листопада відбулася ще одна пресконференція на тему «Гендерна рівність в Україні: сучасні тенденції та нові виклики», в ході якої лобісти гендерної ідеології підбивали підсумки своєї діяльності. Цікаві дані навів учасник проету «Європейський Союз за гендерну рівність: Служба допомоги реформам» Михайло Корюкалов: за період війни відкату назад у гендерній політиці не відбулося, ба більше він стверджує про наявний “прогрес” у проштовхуванні цих ідей на рівні держаної політики, активності громадстких організацій та залученості донорів.

Активне впровадження гендерної ідеології у всі сфери життя вносить дисбаланс і викривлення реальних потреб суспільства. Лобісти гендерної ідеології та фемінізму шукають можливості технічно збільшити частку жінок у різних сферах, ігноруючи нагальні проблеми жінок в умовах війни . Доки «гендерні експертки» рахують частку жінок на керівних посадах, у війську та державних органах влади, населення зіштовхується із тяжкими соціально-економічними наслідками війни.

Пріоритетність гендерної політики і комфортне становище лобістських організацій вказує на серйозні проблеми громадянського суспільства. Враховуючи екстремальні умови виживання мільйонів українців та затяжну екзистенційну кризу нашого народу, агресивне проштовхування гендерної ідеології є загрозою для майбутнього держави щонайменше з трьох причин:

  1. Забагато сил і ресурсів витрачається на шкідливі гуманітарні проекти.
  2. Гендерна ідеологія суперечить природі людини та не сприяє відтворенню народу (в умовах війни демографічна ситуація в Україні залишається катастрофічною).
  3. Вірність і лояльність державних структур до феміністичних та інших лівих ініціатив остаточно руйнує репутацію України і сприяє зростанню скептицизму консервативним середовищам на Заході щодо підтримки нашої держави.