14 червня 2014 року росіяни збили український літак із 49 людьми на борту

14 червня 2023 р. \ оновлено 22 лютого

Сьогодні роковини трагедії ІЛ-76. 14 червня 2014 року поблизу Луганського аеропорту російські бойовики збили український літак 25-ї військово-транспортної авіаційної бригади Повітряних сил ЗСУ, на борту якого були 40 десантників та 9 членів екіпажу. Всі вони загинули.

Передумовою трагедії стала агресія росії проти України. Диверсійні групи росіян (зокрема бойовики ПВК «Вагнер») стали основою так званого «ополчення ЛНР». Вони намагалися взяти під контроль стратегічно важливий об’єкт — Луганський аеропорт, який у червні 2014-го залишався під контролем українських Збройних Сил. Російські бойовики зайняли позиції довкола летовища і намагалися збивати військові літаки України.

13 червня близько 23 години три військово-транспортнb літаки ІЛ-76 вилетіли з Дніпра до Луганська. Перший літак успішно приземлився, а другий атакували російські бойовики двома зенітними ракетами. Одна з ракет влучила в ціль і літак загорівся у повітрі. Він упав за 7 кілометрів від аеропорту. Після того, що сталося, третій літак повернувся назад.

Новина про такі великі втрати сколихнула Україну і надвечір того ж дня зібрався великий натовп біля посольства російської федерації в Києві. Люди закидали будівлю посольства яйцями та зеленкою, вимагали відплати за дії росії. Це була незапланована акція, вияв гніву сотень киян, серед яких були і представники самооборони Майдану та навіть політики. Спонтанний протест завершився вночі, а після цього на вікнах посольства встановили металеві ставні.

Збиття українського ІЛ-76 із 49 людьми на борту стало найбільшою втратою станом на червень 2014 року, проте далеко не останньою. Далі були трагедія під Іловайськом, тривала і кровопролитна оборона Донецького аеропорту, бої за Дебальцеве і понад сім років позиційної, однак постійної війни.

Закономірно, що увага людей прикута до перебігу нинішніх бойових дій, але ми не повинні забувати, як це все починалося і хто став першими в боротьби проти російської агресії. До повномасштабного вторгнення російської окупаційної армії, Україна втрачала героїв у АТО та ОСС і пам’ять про них також має зберігатися, бо це герої, які віддали своє життя за Україну.