Юрген Габермас, якого іменують найвідомішим живим філософом сучасності, закликав західних лідерів до перемовин з росією. Він виступив із досить критичними заявами щодо курсу України на перемогу силовим шляхом і порадив Європі шукати домовленості з Кремлем, не зважаючи на позицію Києва
Філософ написав досить об’ємну статтю для Süddeutsche Zeitung із промовистою назвою «Ein Plädoyer für Verhandlungen» (Прохання до переговорів). Він виражає занепокоєння поступовим переходом риторики Заходу від «не допустити програшу України» до «перемогти росію». Останнє, на його думку, є невиправданим і неприйнятним, особливо в контексті історії радянсько-німецьких стосунків.
Філософ висловлює критику конкретним політичним рішенням на підтримку ЗСУ, зокрема трактує постачання зброї Україні як співвідповідальність Заходу за продовження бойових дій. Габермас визнає, що рішення надавати Україні Leopard-2 та іншу сучасну зброю є історичним, проте в цей історизм вкладає негативний контекст. Як і багато лівих, котрі прагнуть зберегти соціал-ліберальний вектор Заходу, він розмірковує про роль перемовин і засуджує нинішню «войовничу» риторику Вашингтона та особливо східноєвропейських країн.
Посилаючись на західну пресу, Габермас ототожнює нинішні бойові дії з подіями Першої світової війни. Але тут проблемою є не лише дещо примітивне узагальнення і нерозуміння українсько-російського контексту, але й емоційне послання, яке склалося в Європі при згадці про ПСВ. Допускаючи таке ототожнення, філософ передає ідею безсенсовості і непотрібності продовження боротьби, що є абсурдом для українців.
Загальне послання Габермаса виглядає як критика всього комплексу військової підтримки України та неготовності Європи йти на компроміс. Він засуджує допущення західними лідерами самої перспективи зміни російського режиму в ході війни та пропонує проголосити метою відновлення статусу кво станом на 23 лютого 2022 року, щоб піти назустріч росії наблизити успішні перемовини.
Хоча нікого вже не здивує черговий лівий філософ, який видає пацифістські лозунги в розпал війни, однак популярність і авторитет Габермаса надто значний на Заході, щоб просто проігнорувати його пацифістські вимоги. Габермас є противником національної держави та ідеї нації як такої. У вищезгаданій статті на в інших публікаціях він вбачає українське національне відродження як загрозу західній демократії та статусу кво, який склався у Європейському Союзі в останні десятиліття.
Світові потрясіння масштабу російської агресії є екзаменом на практичність і доцільність ідей відомих філософів. У таких викликах випробовується їх ім’я та авторитет. Юрген Габермас цей екзамен не склав і цьому варто приділити особливу увагу, бо це стало правилом, а не виключенням для сучасних філософів. Людина може мати численні регалії, свою аудиторію та відданих послідовників, проте це не означає, що вона має рацію, коли виголошує абсолютно непрактичні та шкідляві пропозиції.
