У Верховній Раді зареєстровано законопроект із змінами до Кодексу законів про працю України щодо встановлення українських свят. Депутати пропонують скасувати вихідні 8 березня, 1 та 9 травня.
Натомість пропонується на державному рівні святкувати 25 лютого як День української жінки (пов’язано з днем народження Лесі Українки); 9 березня — Шевченків день (день народження Тараса Шевченка), а також другу неділю травня як День матері. Дані зміни законотворці мотивують необхідністю позбутися радянського минулого.
Потенційні нововведення викликали жваві обговорення і дискусії. Критики законопроекту звертають увагу на невчасність прийняти таких рішення та певну штучність свят, пов’язаних із письменниками (особливо це стосується 25 лютого). Можливо, цей законопроект не стане законом, однак бачимо збереження ідеї скасувати радянські свята, що все-таки варто вітати.
Загалом ця ініціатива досить позитивна. По-перше, відмова від радянських свят віддаляє нас від залишків культурного спадку союзу. Залишаючи позаду традицію святкувати ідеологічно прийнятні для СРСР свята, ми формуємо нові цінності і суспільні пріоритети, які не будуть залежати від марксизму.
По-друге, скасування 8 березня — необхідний крок як в контексті декомунізації, так і задля зменшення потенціалу феміністичного руху. Зміщення акценту на 25 лютого дещо нівелює глобальне феміністичне послання, вносить українську специфіку, включно із багатогранністю української жінки, що дає менше можливостей надати новому святу саме феміністичний зміст. Проте тут залишається певна невизначеність, бо так чи інакше постать Лесі Українки все ж пов’язана з першою хвилею фемінізму.
Що стосується державного визнання Дня матері, який є світовою традицією, то це однозначно позитивна ініціатива. Вона вказує на готовність захищати і цінувати материнство на державному рівні, проте окрім свята тут важливо було б виявити цю цінність комплексно (наприклад, обмежити доступність абортів або припинити державні програми, націлені на «боротьбу з гендерними стереотипами», адже подібні феміністичні проекти нівелюють материнство як повноцінну реалізацію жінки).
Також законотворці пропонують скасування вихідного дня 9 травні із збереженням державного свята 8 травня. Радянський наратив святкування 9 травня давно вичерпав себе і перетворився в інструмент «русского міра». Кілька років зміщення акценту на 8 травня (День пам’яті та примирення) створили новий наратив цінності життя і миру на противагу російській ідеї гордості та шовіністичного бажання повторити.
Нинішня війна також підштовхує нас до переосмислення пам’яті про Другу світову. Та війна мала багато неоднозначних наслідків для нашого народу (для України Перемога не принесла незалежності), а реалії сьогодення занурюють нас в нове воєнне буття. Ми давно перестали сприймати війну як події далекого минулого, тому змінюються і наративи мужності, військової доблесті та захисту Батьківщини. Саме тому День Перемоги для України — це наразі питання майбутнього, а не минулого, бо сприйняття перемоги в одній великій війні живе до початку наступної.