Вперше за багато років у Китаї тривають вуличні протести, які вже поширилися на 16 міст, включно з найбільшими — Шанхаєм і Пекіном. Тисячі невдоволених китайців вийшли на вулиці висловити незгоду з необґрунтованою політикою «нульової терпимості» до Covid-19, яка спричанила фактичне ув’язнення у своїх квартирах десятків мільйонів людей протягом цього року. Також китайці дедалі частіше висловлюють незгоу із зловживаннями Компартії абсолютною владою та обмеженнями свобод (протестувальники вийшли на вулиці з білими аркушами, які символізують тотальну цензуру в країні).
Приводом до масових акцій протесту стала трагедія в Сінцзинському місті Урумчі, де внаслідок пожежі загинули щонайменше 10 людей, а в результаті надзвичайних карантинних заходів не було надано повну і своєчасну допомогу. Місто було повністю закрито на понад 100 днів і карантинні обмеження завадили проїзду пожежників.
Надзвичайні карантинні обмеження є наслідком політики «нульової терпимості» до хвороби. Китайські обмеження неможливо порівняти із профілактичними заходами у будь-якій країні світу. Коли у квітні влада закрила на карантин десятки мільйонів людей, то це означало буквальне позбавлення волі із повною неможливістю покинути свій дім, хоча частка хворих була надзвичайно малою (тисяча хворих стала приводом введення тотального карантину для багатомільйонних міст). Нині влада знову оголошує карантини і намагається перевірити можливість тотальної блокади, проте невдоволення населення лише зростає.
Останніми місяцями з’являється все більше ознак того, що у громадськості вичерпався терпець щодо нульового зараження COVID-19 після майже трьох років економічних труднощів і порушення свобод. Разом із вимогами послабити карантинні заходи лунають гасла проти авторитарного правління КПК, яке посилюється протягом останнього десятиліття. Частина протестувальників прямо кричала про вимогу відставки лідера Компартії Сі Цзіньпіна, проте наразі ніякого системного антикомуністичного руху немає, ба більше, деякі протестувальники співали Інтернаціонал як символ боротьби (що досить абсурдно, зважаючи на авторитарну природу марксизму).
Реакція влади на масовий вихід людей на вулиці була очікуваною: в Шанхаї та інших містах поліція почала затримання та розгін учасників акції. Як повідомляє BBC, китайська поліція вже застосувала надмірну силу, а також заарештувала журналіста цього видання, який висвітлював протести.
Востаннє китайці масово виходили на вулиці протестувати у 2011 році, проте як тоді, так і сьогодні, не варто очікувати зламу системи чи демократизації країни. Найбільш ймовірним сценарієм є розгін протестувальників та переслідування найбільш активних із них. Не виключено і застосування сили, подібно до історії із розгоном протестів на площі Тяньаньмень (про які навіть згадувати в Китаї заборонено).
Наразі комуністичний режим Китаю є сильним як ніколи. Сі Цзіньпін зміцнив свої позиції всередині партії та продовжує реалізувати курс на сінізацію і боротьбу з інакомисленням. Тенденції до тоталітаризму в Китаї вже традиційно супроводжуються придушенням релігійної свободи, свободи слова і зібрань, поміщенням «неблагонадійних» груп населення до концтаборів і тестуванням систем тотального стеження. Разом з цим, Китай продовжує будувати авторитарну «альтернативу» західній гегемонії та здійснювати непряму підтримку росії.