Масштабними сутичками завершилися протести екоактивістів на заході Франції минулого вікенду. За різними оцінками від 4 до 7 тисяч протестувальників стали учасниками масових заворушень, у результаті яких постраждали близько сотні людей (більшість були правоохоронцями). Хоча для Франції жорсткі мітинги із заворушеннями є досить частим явищем, проте останнім часом предмет таких протестів дедалі частіше стосується лівих і так званих «екологічного» порядку денного.
Конфлікт розпочався з ініціативи фермерів побудувати мережу з 16 гігантських утримуючих басейнів для ґрунтових вод, куди буде відкачуватися вода взимку та використовувати для зрошення полів влітку, адже в останні роки французьке сільське господарство страждає від посухи. Однак кліматичні активісти розцінюють цей проект як «захоплення води» і організовують акції захоплення вже фермерських земель.
У суботу протестувальники зламали ворота до входу на землю фермера. Наступного дня вони відрізали ділянку трубопроводу, стверджуючи, що він призначений для заповнення майбутнього резервуару. Внаслідок захоплення об’єкту багатотисячним натовпом у ситуацію втрутилася поліція, проте спроби витіснити екоактивістів завершилися сутичками і заворушеннями. В даній акції взяли участь навіть кілька французьких євродепутатів від фракції «зелених».
Міністр внутрішніх справ Жеральд Дарманен заявив, що ця акція є «екотероризмом», а протестувальники кидали снаряди, включно з коктейлем Молотова, в бік жандармерії, яка відповіла сльозогінним газом. Сутички тривали і в неділю та понеділок. Міністр також додав, що лише в суботу ввечері 66 офіцерів отримали поранення, з яких 22 серйозно постраждали, деякі все ще госпіталізовані. Організатори акції повідомляють, що близько 50 її учасників отримали поранення, п’ятеро з них госпіталізовані.
За останні роки у Франції з’явилося кілька таборів, які називаються «Зонами для захисту» (ZAD), де таборують антикапіталісти, анархісти і екоактивісти для перешкоджання будівництва аеропортів, електростанцій, ферм, дамб. Проте з точки зору права, такі дії є нічим іншим як екстремізмом і посяганням на приватну власність.
За останні 5 років спостерігаємо значну радикалізацію так званого «зеленого» активізму та руху проти змін клімату. Хоча радикальні природозахисники зарекомендували себе не найкращим чином ще у ХХ столітті, проте нині “зелений” рух дедалі частіше набуває майже терористичного характеру. Захоплення земель шляхом насильства і безглузді напади на твори мистецтва з вимогою зупинити використання викопного палива є не лише варварським і відверто потворною формою протесту, але також несе загрозу енергетичній безпеці Європи в цей непростий час.
Російська агресія і пов’язаний з нею енергетичний шантаж Заходу мали б підштовхнути Європу до перегляду доцільності так званого «зеленого» курсу. Радикальні і часто невиправдані обмеження несуть більше шкоди людям, ніж здатні серйозно повпливати на стан навколишнього середовища. Однак так званий «зелений» порядок денний став настільки мейнстримною частиною європейської політики, що навіть в дуже скрутних обставинах лідери ЄС навряд наважаться піти проти запроваджених раніше екообмежень.