Amnesty International збирала дані у фільтраційних таборах, але від звіту не відмовляється

9 серпня 2022 р. \ оновлено 22 лютого

Скандальна організація Amnesty International продовжує захищати свої висновки зі звіту, в якому звинувачує ЗСУ в наражанні на небезпеку цивільне населення. Хоча директор українського відділу АІ Оксана Покальчук пішла з посади, проте в організації висновки не зроблені, навіть на тлі нових фактів, що підтверджують нікчемність та необ’єктивність їх звітів. Після критики й обурення з боку українців в організації прокоментували претензії так: «Ми, як і раніше, повністю підтримуємо наші висновки, але ми шкодуємо про завданий біль».

Раніше в Amnesty опублікували матеріал, в якому йдеться, що українські військові знаходяться поряд з цивільними будинками в 19 містах і селах і це створює ризики для обстрілу росією цих осіб. Різні політики й посадовці жорстко розкритикували дії АІ, зокрема заступник міністра оборони Ганна Маляр заявила, що в звіті не враховано «контексту захисту Україною своєї державності, схоже на дослідження дій жертви без урахування дій озброєного ґвалтівника», а президент звинуватив Amnesty International в амністії держави-агресора.

Як виявилося, Amnesty International у своєму звіті посилалася на свідчення людей, котрі перебували у фільтраційних таборах і в’язницях на окупованих територіях. За даними Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, більшість матеріалів для звіту АІ отримані у ході опитування осіб, які були евакуйовані на тимчасово непідконтрольні території України: територію Донецької та Луганської областей або Криму.

З огляду на гібридний характер війни та тотальну пропаганду ворога, збирати дані таким чином було б, як мінімум, невиправдано та необ’єктивно. Тут постає питання: Amnesty Internationa є непрофесійними і їх робота — це просто халтура чи вони свідомо і цілеспрямовано шукали можливості показати на прикладах «неоднозначність» війни в Україні?

Вся історія з АІ включає, насамперед цинічну позицію організації та безвідповідальну роботу їх розслідувачів. Ми вже зрозуміли, що «шановані» організації бувають зовсім не шановані, а тепер бачимо, що їх професіоналізм та доброчесність також стоять під питанням. Amnesty International роками отруювала українське суспільство пропагандою сексуальних відхилень та лобіюванням Стамбульської конвенції, а коли прийшов час на ділі захищати права людей, то виявилася не лише безпорадною щодо реального впливу на стан прав, але й була викрита в шкідництві та повторюванні російської пропаганди.