Український посол в Німеччині Андрій Мельник дав інтерв’ю для видання Der Spiegel та газеті FAZ, в яких розкрив деякі вражаючі факти щодо ігнорування Берліном потреб України напередодні і в перші дні російського вторгнення.
За словами українського посла, Німеччина готувалася не просто до російського вторгнення, а до блискавичного захоплення України росією, що розглядалося як вже вирішене питання. Цьому підтвердженням є розмова Андрія Мельника з лідером німецьких вільних демократів Крістіаном Лінднером 24 лютого.
Як повідомив український посол, в перший день повномасштабної війни глава Мінфіну Німеччини Крістіан Лінднер прямо заявив, що Україні «залишилося кілька годин», тому немає сенсу надавати оборонне озброєння та відключати росію від SWIFT. Можливо, це і є основна причина, чому в ті дні Берлін категорично відмовлявся постачати Україні зброю.
Так розповів Андрій Мельник про ту зустріч для Der Spiegel: «У мене було відчуття, що він дивиться на баланс більше, ніж на наші страждання. Але, можливо, він повинен. Як міністр фінансів. У будь-якому разі, для мене це був нокаут. Тоді я закінчив розмову. Я не часто плачу, але після розмови з Крістіаном Лінднером просто сльози текли по обличчю». Коли зміст цієї розмови був оприлюднений, то Мельник зазнав тиску і критики від «людей Ліднера».
Даний епізод дуже яскраво демонструє цинізм німецької влади з одного боку і їх нерозуміння реальної ситуації в Україні з іншого. А найгірше в цій історії те, що вони були неготові чути Україну протягом всього часу підготовки російського вторгнення. Наш посол багато разів наголошував на необхідності протистояти росії, а не будувати спільно «Північний потік-2», а у відповідь отримував критику або просто ігнорування.
Лінднер, і багато інших західних політиків бачили ситуацію зовсім не так, як українці, котрі розпочали запеклий спротив. В інтерв’ю FAZ Андрій Мельник розповів, наскільки складно зрушити уявлення німців про українську і російську реальність.
В контексті оприлюднення цих фактів постає питання: якщо Німеччина поставила хрест на Україні, а інші західні держави очікували падіння Києва за кілька днів, то чому жорсткі санкції, включно з відключенням росії від SWIFT, не були введені до 24 лютого? Вочевидь, відповідь на це питання ми не отримаємо.
З позиції переоцінення можливостей росіян німцями, Берлін навіть не намагався завадити потенційному захопленню України й виступав пасивним спостерігачем. Коли російські ракети летіли на Харків і Київ, думки німецьких політиків були зайняті стратегією побудови стосунків з потенційними ставлениками кремля в Києві.
Якщо ця позиція не є зрадою, то чим тоді взагалі є зрада?